Бесіди з безпеки життя

Бесіди з безпеки життєдіяльності 

для 4 класу

1. Як поводитися на випадок нападу.

Якщо є можливість бігти — біжіть негайно. У даній ситуації ця дія не оцінюється як боягузтво. На думку психологів, хоробрість — це розумне оцінювання своїх можливостей. Іноді необхідно мати мужність, щоб сказати собі: я повинен відступити.

Щоб швидше і надійніше відірватися від переслідувачів, необхідно враховувати такі правила:

1.Обирайте для відступу складний для хуліганів маршрут. Зрозуміло, щоб ви самі змогли його подолати (до триметрового паркана не біжить і з висоти третього поверху не стрибайте), щоб він не став для вас складнішим, ніж для переслідувачів (через глибокий сніг не біжіть, тому що по слідах вас доганяти легше).

2.Вибирайте шлях з легкими для вас і неприємними для переслідувачів перешкодами (бруд, калюжа, кущі). Якщо переслідувачі і не припинять бігти за вами, вони на мить уповільнять біг перед неприємною перешкодою, може, оббіжать її, втративши ще декілька цінних для вас секунд. Часто переслідування припиняється, якщо перед цим не було принципової сутички і супротивники не оскаженіли до того, щоб перестати турбуватися про свій одяг.

3. Якщо перед вами невисоке провалля, стрімкий схил, високий ґанок, можна і треба стрибати. Якщо на вашому шляху опинилася річка, ставок, сміливо забігайте (стрибайте) у воду, зрозуміло, якщо ви вмієте плавати і це не зима. Це така неприємна перешкода, що навіть хулігани, які вміють плавати, найвірогідніше зупиняться, а якщо ні, то у воді їм значно важче буде реалізувати свою кількісну перевагу та бойові навички.

Якщо зустріч із злочинцем усе ж сталася, як поводитися — покірно чи агресивно — вам доведеться вирішувати самому на темній вулиці або у безлюдному місці, де ви так необдумано опинилися.

Безпечніше:

—на першу вимогу вуличного грабіжника віддати гроші (для цього невелику суму завжди носіть у кишені або сумочці);

—не тягти до себе сумку, якщо її виривають;

—не сперечатися, не відповідати на провокативну поведінку. Говорити спокійно і повільно, впевнено. Ваша мета: виплутатися із біди, а не перемогти у сутичці.

Одне із золотих правил виживання — прогнозування у ситуації підвищеного ризику хоча б на 2—3 хвилини наперед. Для цього необхідно оцінити передбачувані наміри нападників, їх кількість, боєздатність, озброєність і ступінь агресії кожного або хоча б одного-двох найближчих; можливість негайної втечі. Усе це ви повинні зробити швидко, доки вас ще не б'ють, може, навіть не погрожують, але наміри нападників уже визначилися.

Ні в якому разі не чекайте моменту, коли вас почнуть бити! У подібних умовах необхідно атакувати з випередженням, щоб вибратися із небезпечної ситуації.

Починайте свої дії, раптово облишивши образ дружньо-спокійного співбесідника. Намагайтеся пригнітити противника психологічно. Говоріть із ним сміливо, агресивно, підхоплюючи його лексику. Не розгублюйтеся, не давайте себе залякати.

Така різка зміна образу доречна, якщо хулігани, пригнічуючи вас, перейшли до відвертого залякування. Вони, напевне, думають, що ви зламані. Вам же перед рішучою атакою рекомендується провести дії щодо відволікання уваги: щось упустити або розсипати, зобразити радість із приводу допомоги, яка нібито з'явилася за спинами хуліганів або ж, навпаки, показати великий переляк, покликати собаку, запитати: «А хто це йде?» Тільки раптовість Допоможе вам прорвати оборону. Якщо на вас вчинив замах один хуліган і вам пощастило збити його з ніг, все одно негайно тікайте із місця сутички, доки він не з'ясував і не усвідомив реальне співвідношення сил.

Кого атакувати першим? Як правило — того, хто почав напад (він звичайно найбільш небезпечний). На його долю припаде найбільш повноцінна атака, і, якщо він виявиться хоча б тимчасово виведеним із ладу, це створить ефект «розгрому». Пам'ятайте, перед вами зграя, яка сильна своєю монолітністю. І вона може розсипатися, якщо лідер опиниться на землі.

Іноді буває, що зручніше спочатку кинутися на того, хто озброєний або, навпаки, без зброї або штовхнути того, хто на вид слабкіший і нерішучий, на того, що загороджує найбільш зручний шлях відступу...

Як саме атакувати? Переважно ударами, навіть якщо ви володієте технікою кидків і больових прийомів. У бійці кидки можуть знадобитися головним чином для вивільнення від захоплень. Із багатьох больових прийомів найчастіше за інші ефективні прийоми, спрямовані на кисть і пальці. Але й тут потрібні не класично правильні заломи і вивертання, а швидкий прихват (бажано однією рукою) і миттєве травмуюче «скручування» будь-якої частини одного або кількох пальців супротивника. Бити кулаком рекомендується тільки тим, у кого вже поставлений різкий нокаутуючий удар і хто знає, як це робити. Адже саме в цій ситуації (або схожій) дуже важливі ваша фізична підготовка і психологічний настрій.

Вулична бійка — це боротьба за себе без правил. Тут доречні будь-які удари і прийоми. Головне — рішучість, швидкість, натиск. Дуже важливо бути внутрішньо сильнішим від супротивника: впертішим і сміливішим. Той, хто сильніший духом, і на вулиці перемагає значно частіше, ніж прийнято думати. І ще, не стійте на одному місці, змінюйте положення, стрибайте, бігайте, ухиляйтеся від ударів.

Користуйтеся будь-якими допоміжними засобами. Стане в нагоді і дошка від найближчого паркана, і власні ключі. Як і до будь-якої діяльності до самозахисту необхідно підходити творчо. Відомий випадок, коли немолодій жінці вдалося збентежити грабіжника, виливши на нього літр молока із паперового пакета.

Якщо у вас немає ніякого допоміжного засобу, спробуйте дуже вдарити ногою по гомілці або по пальцях ніг нападника (такий удар спричинить різкий біль). Якщо він схопить вас ззаду, спробуйте з силою вдарити його по підборіддю потилицею. Якщо обхопив вас спереду — головою в обличчя.

Що робити, якщо ви одні? Ось як пропонує діяти майстер спорту із боротьби Валерій Лебедєв:

«Якщо з вами подруга, нехай біжить на освітлене місце, де багато людей, телефонує в міліцію, усіма способами привертає увагу оточуючих. Якщо ваші супутники — чоловіки, то головне завдання — зайняти кругову оборону і дуже швидко організувати взаємодію».

Усе це необхідно для того, щоб зуміти скористатися «сто першим правилом самбо» — якомога швидше втекти з місця пригоди. Гострих відчуттів і моральної переваги у бійці шукають невпевнені в собі і незадоволені люди. Нормальний чоловік віддає перевагу мирному вирішенню проблем.

Криміногенна обстановка дуже складна, варіантів поведінки дуже багато. Але, як стверджують психологи, кращий варіант, який придатний у будь-якій ситуації — ваша нестандартна поведінка. Скажімо, якщо на вас нападуть, то ніколи не кричіть: «Допоможіть, убивають!» Краще крикнути щось нейтральне, наприклад: «Німці!» або «Гей, на поромі!», «Пожежа!» Це дещо ускладнить здійснення , намірів зловмисників.

Крик повинен бути голосним, пронизливим і раптовим. Допоможе він, звичайно, там, де вас можуть почути.

Злякати бандита іноді може і розмова на підвищених тонах, особливо поряд із житловими будинками. Слід покликати брата, батька, сусіда: «Вікторе, швидше сюди, поклич сусідів!» тощо.

При збройному нападі крик може іноді спрацювати у зворотньому напрямку. Якщо ви не бачите іншого виходу, краще підкоритися вимогам нападника або, у крайньому разі, показати йому, що ви зробите саме так, хоча свій шанс шукайте безперервно. Спробуйте вплинути на його жалість, скажіть, що вдома на вас чекає хвора мати або батько (бабуся, дідусь). Або що ви тяжко хворі, перебуваєте на обліку у вендиспансері, туберкульозному диспансері. Вимовте Це переконливо, викликаючи або жалість або огиду.

Вимушено віддавши грабіжнику те, що він від вас вимагав, негайно повідомте про те, що сталося, у міліцію, спробуйте якомога Детальніше змалювати зовнішність злочинця, прикмети, манери. Це підвищить шанси його затримати.

При загрозі вимагання, шантажу пам'ятайте:

—ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів;

—усе таємне з часом стає відомим; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров'я та життя;

—не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.

А ось ще одна ситуація. Після іспиту Максим пішов прямо додому, хотілося швидше повідомити домашнім про гарну оцінку. У тролейбусі замріявся і ледве не проїхав свою зупинку. Добре, що якийсь чоловік запитав: «Не підкажеш, котра година?» Максим витяг руку відповів і вискочив на вулицю. Залишилося дійти до кінця підземного переходу, перетнути двір і він вже вдома. Але раптом хтось міцно схопив його за руку і розвернув до себе. На асфальт глухо впав якийсь гаманець. Той самий чоловік, який щойно запитував час, загрозливо навис над Максимом. «Крадеш? Гроші забрав, а гаманець викидаєш? Зараз розберемося». Хлопець занімів від такого, а тому мовчки пішов за «міліціонером». Хлопчик навіть не запитав де його форма, посвідчення. Але у відділок міліції так званий вартовий порядку Максима не довів. У найближчому безлюдному закутку обшукав «злочинця», забрав із його гаманця усі гроші, конфіскував годинник і калькулятор, а потім відпустив. Та ще й примусив Максима присягнутися, що він більше (!) красти не буде і... до найближчого повороту добіжить не оглядаючись.

Будь-яка дитина повинна знати і вміти відстоювати свої права. І протестувати, і обурюватися, звичайно, маючи для цього достатньо вагомі підстави і приводи. Якщо б у даному випадку Максим обурився, то протестом, мабуть, стала б його вимога повідомити його родині про затримання, тому що він неповнолітній і його за законом можна допитувати лише у присутності батьків або вчителів. І тоді події могли б розгорнутися дещо по-іншому.

Самозахист — спрямування захисних дій на самого себе. Самозахист, самооборона може здійснюватися за допомогою газового балончика, газового пістолета або табельної зброї у людей, які мають право на цю зброю за службою.

Газовий балончик може мати будь-яка людина без обмеження віку (крім дітей дошкільного віку).

Багато засобів індивідуального захисту, що з'явилися на нашому ринку останніми роками, заборонені для використання: деякі із засобів «захисту» являють небезпеку для своїх власників. Так, категорично заборонені різні електрошокові пристрої — їх застосування може потягти за собою смерть не тільки нападника, але й господаря: наприклад, у дощ або сиру погоду. Віденська конвенція забороняє використання нервово-паралітич-я0го газу як засобу індивідуального захисту — на власника такого балончика може бути накладений штраф. Дозволено використовувати лише офіційно придбані балончики із сльозоточивим газом, а також газову зброю.

Розрізняють такі види зброї:

—холодна і пневматична;

—гладкоствольна мисливська;

—нарізна мисливська;

—спортивна.

Право на придбання холодної та пневматичної зброї мають громадяни від 18 років; гладкоствольної мисливської — від 21 року; нарізної мисливської — громадяни від 25 років. Газову зброю дозволено мати із 18 років.

2. Як залишити шахраїв «без роботи»

Цей злочин - давній і має «довгу» історію. Однак особливо він поширений в періоди соціальних криз І гострих товарних дефіцитів. До шахраїв СХИЛЬНІ зайво довірливі, некритичні і марновірні люди. У 2-х із 3-х випадків шахрайства потерпілими виявлялися жінки.

З зовнішньої сторони шахрайство виявляється як би в «добровільному» відчуженості майна самим власником і передачі його злочинцю. Частіше усього шахрайство будується на довірчих відношеннях між злочинцем і потерпілим. Соціальний портрет шахрая - досить строкатий. Однак усім їм властивий щось загальне - усі шахраї - це свого роду «артисти». Нерідко вони діють у складі груш. де кожний з учасників мистецьки розкриває свою ретельно відрепетировану роль із монологами, репліками і навіть Із визначеними сценічними картинками. Згадайте наперсточників. Скільки вигуків і реплік виникає, коли вони дурять наївних учасників «гри».

Резонно було б зауважити, що якщо не хочеш бути обманутим, то не роби нічого в обхід існуючого порядку, але тут о ризик бути незрозумілими іншими.

Як уникнути шахрая:

oПродаючи або купуючи цінну річ (автомобіль, телевізор,   холодильник,  комп'ютер, відеоапаратуру) ніколи не робіть цього по одинці.

o"Будьте дуже уважні при одержанні обговорених грошових

сум упакованих в різні пакети (паперові, целофанові й ін.}.

Увага! Після того як перерахували гроші не передавайте їх більше в руки особі, із якою відбувається угода купівлі - продажу. Підкидання «ляльок» саме І засновано на ігноруванні ЦІЄЇ ВИМОГИ.

Не купуйте дефіцитні речі у випадкових осіб біля магазинів, на     ринках,   у   підворіттях,   особливо   « упакованих   під   фірму»,   не перевіривши вмісту пакета і не переконавшись у тому, що саме ця річ Вам потрібна.

Якщо ви усе-таки вирішили придбати дефіцитну річ через незнайомих осіб, то ні під яким приводом не передавайте цим особам гроші або особисті цінності в якості задатку, а також не оплачуйте визначену покупку наперед.

Не піддавайтеся спокусі легкого виграшу в грі в «наперсток». Ваш програш запрограмований з самого початку. На цьому, власне і - засновані подібні цій . Виграють у даних випадках тільки шахраї.

Не прагніть купувати ювелірні вироби, інші цінні речі у випадкових осіб, оскільки вони можуть виявитися краденими або підробленими.

3. Що треба знати про хворобу Боткіна?

Хвороба Боткіна, або як  її ще називають вірусний гепатит–важке інфекційне захворювання. Поражаючи організм людини в цілому, хвороба викликає найбільше важкі зміни в печінці і супроводжується в більшості випадків жовтухою.

Збудник хвороби проникає в організм людини через рот з забруд-неною їжею, водою або заноситься забрудненими руками. Немиті, хоч на вид і чисті руки, - головна причина проникнення інфекції в рот людини.

Щоб не захворіти хворобою Боткіна потрібно дуже ретельно до-тримуватися чистоти: дотримуватися правил особистої гігієни, мити руки перед промиванням їжі, ретельно мити овочі і фрукти, не пити сиру воду. Треба ретельно дотримуватися санітарно-гігієнічних правил в приміщеннях, на подвір’ї, в туалетах.

Виконання цих нескладних порад захистить вас від хвороби Боткіна.

4. Участь у злочинах

Мета: Учні повинні знати про права приватної власності; про необхідність і способи захисту особистого майна; про способи захисту життя і гідності; чому з’являються злочинці; як уникнути небезпеки.

            Учні повинні вміти обережно поводитися у небезпечних ситуаціях; користуватися правилом п’яти “не”; правильно поводитися, коли перебуваєш один удома.

Усе своє життя ми проводимо в оточенні інших людей. Більшість з них нам подобається або про них чули тільки хороше. Інші, з якими ми незнайомі, виготовляють корисні речі, якими ми постійно користуємося в житті. Таким людям вдається зробити багато хорошого та доброго за своє життя для себе і для інших.

 Проте є й такі, які завдають лише горя і страждань собі та оточуючим, ставши на шлях злочинності? 

Як ви гадаєте, що таке злочинність?

Злочинність – це один із негативних проявів суспільства, що супроводжує його впродовж усього часу існування та на всіх етапах розвитку. 

Про це сьогодні ми і поговоримо: про злочинність, про злочинців, про те, як не потрапити до рук злочинця.

Сучасна  криміногенна ситуація відзначається особливою гостротою і створює постійну загрозу життю людей, їхньому здоров’ю та добробуту. В Україні порівняно з 2003 роком знизився відсоток злочинності серед неповнолітніх на 2,4%, зменшилася кількість підлітків, які брали участь у скоєнні злочинів, на 5,1% (29700 до 28270). Засуджено 18165 чоловіків неповнолітніх, що скоїли злочини. Злочини (криміногенні ситуації0 можна поділити на:

- Ті, що не становлять загрозу житю людей, злочинці лише зазіхають на майно, гроші та житло;

- Ті, що становлять пряму загрозу життю та здоров’ю;

- Хуліганські дії з ненавмисними наслідками;

- Пов’язані з наркотиками.

Бажання легкої наживи, швидкого збагачення за рахунок інших є причиною багатьох злочинів. Це, зазвичай, крадіжки: у транспорті, у будинках, на відпочинку тощо.

Найкращий спосіб уникнути крадіжки – бути уважним, передбачливим. Наприклад, забезпечити надійність житла та перекрити можливі шляхи потрапляння крадіїв у квартиру.

Які ж рекомендації можуть бути з цього питання? 

Рекомендації:

1.Виходячи з квартири, навіть на декілька хвилин, зачиняйте квартиру. Крадію не потрібно багато часу для того, щоб забрати цінні речі, тим більше, якщо двері відчинено.

2.Виходячи надовго, неодмінно зачиняйте кватирки та балконні двері.

3.Ніколи не відчиняйте двері відразу. Уважно розпитайте, хто прийшов, подивіться у вічко. Якщо батьків немає вдома, двері відчиняти не потрібно нікому. Можна впустити знайомих або родичів, яких ти знаєш або про яких батьки тобі повідомили.

4.Будьте обережні з незнайомими людьми. Не вважайте, що злочинець неодмінно повинен мати підозрілу зовнішність. Навіть коли незнайомець називає себе офіційною особою.

5.Коли ви виходите або входите, намагайтесь , щоб при цьому не було сторонніх.

6.Якщо ви побачили неподалік власної квартири ознаки присутності у ній сторонніх, не входьте! Терміново телефонуйте до міліції, повідомте сусідів.

7.Будьте уважним до ключів від квартири, довіряйте їх тільки надійним людям, не залишайте їх із зовнішнього боку дверей.

8.Не намагайтеся затримати злочинця, якщо побачите, що він виносить ваші речі, - життя найдорожче! Терміново телефонуйте до міліції, кличте сусідів, запам’ятовуйте прикмети злодія та номер машини, якщо є.

А зараз пограємо в гру “Шерлок Холмс”

Один з учнів виходить в коридор, одягається у заздалегідь підготовлений одяг. Потім заходить в клас на 10 секунд, після чого одному з учнів пропонується розповісти вчителю або міліціонеру про “злодія”. Висновок: якщо учень опише злодія правильно, фоторобот буде намальовано і злодій буде покараний. 

Ми поговорили про злочини, що скоюються у будинках, але є і такі злочини, що скоюються поза житлом. І цьому сприяють безлюдна територія або натовп. Саме в таких умовах у правопорушника та злочинця є можливість швидко залишити місце злочину. Які ж зони є найбільш вірогідними для скоєння злочину? (лісопарки, підземні переходи, неосвітлені вулиці, прохідні двори, стадіони, вокзали, ринки тощо).

А які ж рекомендації щодо безпечної поведінки в місцях скупчення людей ви можете дати?

Рекомендації:

-Збираючись у місця скупчення людей, відповідно одягніться;

- На концерти, вистави, змагання краще приходьте раніше;

- Сідайте на місця поблизу виходу;

- Після закінчення краще почекати поки люди вийдуть;

- У натовпі треба рухатися разом з усіма, намагаючись триматися далі від стін і дверей, до яких тебе можуть притиснути;

- Якщо ти впав, спробуй підвестись, а якщо це не вдається, згрупуйся і захищай голову руками;

- Не ходи на мітинги і демонстрації протесту. Для дітей та може бути особливо небезпечно.

А які ж рекомендації ви можете дати, щоб не потрапити до рук злочинця взагалі?

Рекомендації:

1.Не гуляйте наодинці в темні години у безлюдних місцях.

2.Ідучи ввечері додому, вибирайте маршрут не коротший, а безпечний.

3.Уважно вивчить маршрут додому. У вас завжди повинно бути в запасі декілька варіантів руху.

4.Потрібно знати зупинки “безпеки” на своєму маршруті: найближче відділення міліції, магазин, що під охороною, місця, де ввечері вигулюють собак і де є люди.

5.Якщо довелося їхати одному в порожньому транспорті, - сідай ближче до водія.

6.Ніколи не показуй в людних місцях свої документи, цінні речі.

7.У будь-яких ситуаціях тримайся впевнено, злочинець передусім вибере жертву з тих, хто його боїться.

8.Якщо вас не зустріли і ви йдете темним переходом або під’їздом, будьте готові до несподіванок. Намагайтеся розмістити речі так, щоб одна рука була вільною.

9.При намаганні злочинця відібрати у вас цінні речі віддайте їх не шкодуючи. – життя дорожче! Зразу зверніться до міліції.

10.Ідучи від злочинця. Не показуйте йому дорогу до свого житла, прямуйте до людних місць, до міліції.

Молодці, добре попрацювали, а тепер давайте з вами вивчимо правило п’яти “НЕ”, яке складено спеціально для дітей на той випадок, коли вони бувають на вулиці самі:

НЕ розмовляй із незнайомцями,

НЕ сідай у машину до незнайомців,

НЕ бери нічого у незнайомців,

НЕ звертай з дороги від школи додому,

НЕ гуляй на дворі після того, як стемніло.

Запишіть це правило і вивчить на пам’ять. 

Щоб закріпити вивчене, розглянемо декілька ситуацій.

Ситуація 1.

Як одягнутися, щоб не бути спокусою для крадія?

Ситуація 2.

Ти ідеш один увечері додому по безлюдному місці. Як запобігти можливим зустрічам з крадієм; як потрібно розміщувати речі, які ти несеш; чи знаєш ти безпечні зупинки на твоєму маршруті?

Ситуація 3.

Ти підійшов до своєї квартири, а двері відчинено. Твої дії.

Тест “Несподіванка”

(на вибір правильних рішень дається 5-10 секунд, можливі декілька варіантів відповідей, за кожне правильне питання 2 бали)

1.Коли ти виходиш з дому, що необхідно перевірити?

а) як зачинено балконні двері, кватирки;

б) надійність житла – газ, воду, електроприлади;

в) відсутність сторонніх поруч з квартирою;

г) усі варіанти відповідей.                                              !

2.Ви один удома. Без попередження приходить газовик. Ваші дії.

а) з’ясую і відчиню двері;

б) не відчиню дверей за відсутності дорослих;                           !

в) подивлюсь у вічко і відчиню, якщо покажуть посвідчення;

3.Ви підійшли до квартири і побачили присутність у ній сторонніх. Що ви будете робити?

а) ввійду і подивлюся, хто зайшов;

б) здійму галас;

в) не входитиму і терміново зателефоную від сусідів до міліції; !

г) затримаю крадія, що виносить речі з квартири.

4.Увечері ви йдете один додому. За вами іде незнайомець. Ваші дії?

а) приготуєтеся до зустрічі із крадієм, звільнивши одну з рук;      !

б) не будете віддавати речей, які у вас є;

в) використаєте інший маршрут руху: безпечний, а не коротший; !

г) попрямуєте до людних місць.                                                          !

5.У вас великі гроші у гаманці. Ваші дії.

а) всім покажу і розкажу, що на них купуватиму;

б) роблячи покупки, не відкривати при всіх гаманця;                       !

в) програю їх у лотерею, адже може виграю більше;

6.Ти один удома. Дзвонить незнайомець у двері. Твої дії?

а) не відчиню дверей при будь-яких обставинах;                               !

б) з’ясую, хто це, і відчиню двері;

в) імітуватиму присутність дорослих.                                                  !

5. Запобігайте захворюванню на туберкульоз

Останнім часом в засобах масової інформації стали з’являтися повідомлення про спалах туберкульозу серед учнів в містах України. Що це за хвороба – туберкульоз – і чим вона небезпечна?

Туберкульоз називають соціальною хворобою Паличка Коха, яка є в кожній людині  в пасивному стані, переходить в реактивний стан, якщо людина потрапляє в екстремальні умови, погіршуються умови проживання, знижується якість харчування, погіршується екологічний стан навколишнього середовища. Саме в такі умови і потрапляє більшість населення України і як результат - спалах туберкульозу.

 Туберкульоз - інфекційне захворювання, яке найчастіше уражає легені, але може викликати захворювання і всіх інших органів людини. Здорова людина може заразитися через харкотиння хворого, яке висихаючи, перетворюється в пил і разом з повітрям може потрапляти в легені, а також через предмети домашнього вжитку і через сире молоко корів, хворих на туберкульоз.

Ранні ознаки цієї хвороби такі: кашель, швидка втома, погіршення апетиту, підвищення температури тіла ввечері, потіння по ночах.

Для попередження захворювання треба:

- робити гімнастику, загартовуватися водою, бувати на свіжому повітрі, частіше провітрювати приміщення, додержуватися режиму праці, відпочинку, харчування, не палити, пити лише кип’ячене молоко. Завжди потрібно користуватися носовою хусткою і не розпльовувати харкотиння. Всім дітям треба своєчасно робити протитуберкульозні щеплення.

- людина може хворіти на туберкульоз, сама не знаючи цього. Тому щороку всім треба проходити профілактичні огляди з обов'язковою рентгеноскопією.

6. Що означає бути справедливим

Мета: навчити учнів характеризувати справедливість як мірило людських відносин, наводити приклади різноманітних проявів справедливості; пояснити, як пов’язані справедливість та правда та несумісність справедливості й жорстокості та насилля.

Основні поняття та терміни: справедливість, правда, несправедливість, лестощі, лукавство, цінності, святенництво, великодушність.

Поняття  «справедливість» споріднене зі словом «правда». Іноді вони навіть збігаються: коли кажуть, наприклад, жити по правді, кривду переважить. У цьому сенсі правда – справедливість є вищою моральною цінністю, якої споконвіку прагнули люди. Її витлумачують як досконалий лад, якого треба беззастережно дотримуватися. Саме цю правду шукають герої народних казок, переказів, легенд. Поняття правда (справедливість) у цьому значенні протистоїть кривді (несправедливості). Коли ми кажемо «скривдити», то маємо на увазі, що по відношенню до когось вчинено несправедливість.

З дитинства кожен знає, що треба завжди казати правду, тобто не брехати,  не вигадувати, не перекручувати - не спотворювати своїми словами реальні події. Правдивість є одвічною людською чеснотою. У цьому значенні правда також близька до справедливості, бо тільки те ставлення до інших є справедливим, в основі якого лежить правда.

Правда в цьому значенні протистоїть брехні, виявом якої є недотримання слова, хитрість, наклеп (обмова), лукавство (лицемірство, святенництво), лестощі.

Зрештою, правду часом витлумачують і як уявлення про дійсність. У цьому значенні правда безпосередньо стосується кожної людини, «Скільки людей, стільки уявлень, а отже, й стільки правд!» - скаже хтось із вас. Проте варто пам'ятати, що ця власна (своя) правда, і власна (своя) справедливість є моральними лише тоді, коли спрямовані на досягнення згоди, взаєморозуміння, довіри.

Розглянувши точки дотику понять «правда» і «справедливість», доходимо висновку, що справедливість - це якість, якою міряємо, тобто оцінюємо, людські відносини. Критерієм міри при цьому виступає правда. Арабська народна мудрість пояснює це так: «Чотири речі визначають людину, вбираючи в себе все, що існує на світі, - це мудрість, стриманість, розум і справедливість... Правдивість, дотримання зобов'язань, добрі вчинки належать до справедливості».

Отже. справедливість має сенс тільки у відносинах між людьми, у суспільстві. Вона визначає такий порядок людського життя, в якому існує відповідність між діянням і платою, гідністю й винагородою.

Завдання:

Зараз я вам прочитаю афганську казку й біблійну притчу про царя Соломона, а ви поміркуйте, як в обох випадках правда прислужилася справедливому судові. Чи можна досягти справедливості, якщо не дотримуватися правди? Чому?

СПРАВЕДЛИВИЙ СУДДЯ

В одного скнари пропав гаманець, у якому було сто золотих. Згаявши чимало часу на марні пошуки, він пообіцяв винагороду - десять золотих тому,  хто знайде гаманець і поверне гроші. Незабаром у дім скнари прийшов чоловік.

- Візьми свій гаманець, - звернувся він до господаря, - а мені віддай обіцяне.

- У цьому гаманці було сто десять золотих, а тепер тільки сто. Десять монет ти вже взяв собі. Що тобі ще треба?

Пішов тоді чоловік до судді й розказав, як було.

- Чому ти не віддаси чоловікові належне? - спитав суддя у скнари.

- Таж він уже взяв своє з цього гаманця, - вдавано обурився скнара. 

Тоді суддя оглянув ще раз гаманець, зав'язав його і сказав скнарі:

- Якщо у твоєму гаманці було сто десять золотих, а тут лише сто, то це не твій гаманець. Йди та пошукай ретельніше свого, а цей віддай чоловікові. Коли знайдеться господар гаманця, він сам поверне його.

ПРИТЧА ПРО ЦАРЯ СОЛОМОНА (3 ТРЕТЬОЇ КНИГИ ЦАРСТВ)

Невдовзі після того як Соломон став царем, прийшли до нього на суд дві жінки. Вони жили в однім домі, і в кожної було по немовляті. Одна з них уві сні  випадково задавила своє немовля і підклала його іншій жінці, а в тієї взяла собі. Вранці жінки стали сперечатися: «Жива дитина моя, а мертва твоя», - казала кожна. Так сперечалися вони і перед царем. Вислухавши їх, Соломон наказав: «Принесіть меч». І принесли меч цареві. Соломон сказав: «Розрубайте живу дитину навпіл і віддайте половину одній і половину іншій». Одна з жінок при цих словах вигукнула: «Віддайте їй дитину, але не вбивайте її!». Інша ж, навпаки, казала: «Рубайте, хай не дістанеться не мені, не їй». Тоді Соломон сказав: «Не вбивайте дитини, а віддайте її першій жінці: вона її мати».

Поміркуйте над ситуаціями, коли почувалися скривдженими самі або спостерігали, як кривдили інших.

Погодьмося, що справедливо ставитися до інших досить складно: адже з позицій моралі ми перші маємо вибачити іншій людині, навіть якщо кривда проти нас з її боку була очевидною. Не чинімо іншим того, чого не бажаємо собі, будьмо добрими й милосердними до інших, любімо їх - і лише тоді ми зможемо бути справедливими. Зрозуміло, що досягти цього у відносинах з іншими непросто. Адже ми зазвичай спочатку хочемо, щоб справедливими були до нас, а вже тоді самі ладні відповідати справедливістю на справедливість. Натомість з позицій моралі все добро (любов, милосердя, справедливість) має ініціювати сама людина. Саме цього навчає золоте правило моралі. «Тож досягти справедливості у відносинах між людьми майже неможливо? » - розчаровано спитає хтось із вас. Не впадайте у відчай!  Насправді відчуття справедливості, яке передусім виявляється у спротиві будь-якій кривді, властиве кожній людині. Пошукам правди й справедливості присвячено чи не найбільше творів у фольклорі та художній літературі. Згадайте казки, де на кривдника-лиходія обов'язково падає кара. Моральний досвід людства навчає, що для того, аби бути справедливим, потрібно: по-перше, бути чесним, правдивим; по-друге, не зосереджуватися на власній вигоді, користі; по-третє, бути щирим; по-четверте, бути великодушним. Сучасні філософи зауважують, що справедливість та великодушність - це два боки однієї медалі, тож одна цінність не може існувати без іншої.

Завдання:

Почитаємо ще одну притчу та поміркуємо, у чому виявилася великодушність у ставленні братів один до одного. Кому легше досягти справедливості у відносинах - добрим, великодушним людям чи тим, хто дбає лише про себе? Чому?

ПОЛЕ

Один батько залишив своїм синам у спадок поле. Брати його справед-ливо поділили - навпіл. Один брат був багатий і нежонатий, а другий - бідний і мав купу дітей.

Настали жнива. Не йде сон на очі багатому братові, думки в голову лізуть: «Я багатий, навіщо мені стільки збіжжя? А мій брат бідний, йому треба годувати сім'ю».

Устав з ліжка старший брат, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і пе-реніс на братове.

Тієї ж ночі бідний брат міркував собі так: «Мій брат не має ні жінки, ні дітей. Єдине, що може його бодай трохи втішити - це багатство. Допоможу йому примножити багатство».

Він устав, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і переніс на братове.

Вранці обидва брати потайки дуже дивувалися, що снопів на їхніх полях не поменшало.

Те саме діялося наступними ночами.

Кожен переносив своє збіжжя на братове поле, і обидва щоранку дивувалися, що його не меншає.

Але однієї ночі, переносячи снопи, брати зустрілися на межі. Вони все зрозуміли, засміялися і радісно обійняли один одного.

Прагнення справедливості - одвічна людська мрія. Пам'ятаєте, як невтомно шукав справедливості головний герой народної казки «Про правду та кривду». Найбільшим випробуванням стали для нього життєві негаразди, злидні. Проте від розчарування й відчаю його врятувала правда, яку так ретельно намагалися приховати лиходії. Збагнувши, що його клопіт такий мізерний порівняно зі стражданнями сотень безневинних людей, він відважився протидіяти кривді - і подолав її. Скарбниця людського досвіду багата на повчальні історії про те, як протидіяти несправедливості. В одній із них ідеться про чоловіка, який перебуваючи перед брамою пекла свято вірив, що він там помилково. «Я - порядна людина, схвильовано розповідав він. За все своє життя я не скоїв нічого протизаконного, намагаючись остерігатися лихих учинків. Я бачив, як одні кривдили інших, проте сам участі в цьому не брав; був свідком, як люди робили неподобства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи». Та коли в пеклі почули цю розповідь, вельми зраділи новому прибульцю, зауваживши, що чоловік потрапив на своє місце, адже добра людина не може просто спостерігати за несправедливістю, а намагається протидіяти їй.

Отже, сприяти справедливості – це передусім протидіяти кривді правдивим словом, небайдужістю, власною активністю.

Кожна людина у своєму житті замислюється над питанням, як це робити. Порадьтесь один з одним з цього приводу і ви.

Питання :

1.Про які три значення слова «правда» ви довідалися?

2.Чому правда є вищою цінністю?

3.Чи пов’язані поняття «справедливість» та «правда»? Як саме?

4.Що таке справедливість?

5.Як потрібно чинити, щоб бути справедливим?

6.Як справедливість пов’язана з іншими моральними цінностями?

7.Чи можна обстоювати справедливість силою? Чому?

Лестощі - лицемірне, нещире вихваляння; підлабузництво. 

Лукавство (лицемірство) - якість характеру людини, чиї вчинки та слова не відповідають справжнім намірам. 

Моральні цінності - моральні зразки, поняття, вимоги, приписи, що дають можливість людині оцінювати дійсність та орієнтуватися в ній.

Наклеп (обмова) - неправдиві висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовіру та зневагу, неправдиві звинувачення.

Святенництво (ханжество, лицемірство) - удавана (неправдива) доброчесність.

Справедливість - 1. Правильне (правдиве), неупереджене ставлення до кого-небудь або чого-небудь; 2. Людські відносини, що ґрунтуються на моральних засадах. 

Хитрість - якість характеру людини, яка для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами.

Великодушність (від «велика (щира) душа») - якість людини, сповненої добрими, благородними почуттями.

7. Пам'ятка "Як поводитися із собакою"

За законодавством України кримінальну відповідальність за вчинки, скоєні собакою, несе її власник. Залежно від наслідків – це може бути штраф, конфіскація собаки й навіть позбавлення волі власника тварини.

Більшість людей зазнає нападу собак через власну необачність та невміння правильно поводитися з твариною. Щоб такого не сталося з тобою, запам’ятай правило “Трьох НЕ”:

- НЕ зачіпай незнайомих собак

- НЕ наближайся до собаки, якась щось охороняє або щось їсть

- НЕ наближайся до собаки під час їхніх ігрищ

8. Служби охорони громадського порятунку

Мета: дати поняття про служби охорони громадського порядку, а саме міліцію, суд, прокуратуру, адвокатуру, Їх функції щодо захисту життя та гідності людини; дати поняття покарання та системи кримінальних покарань; розказати про Кримінальний кодекс України, його функції та структуру.

ØЯк держава стоїть на захисті життя людини?

ØЯкі ви знаєте основні служби спасіння людей у надзвичайних ситуаціях?

ØЯкий основний напрямок діяльності міліції?

У діяльності нашої держави особливе місце посідають органи держави спеціального призначення. Їх можна розглядати як окрему ланку механізму держави, “винесену за дужки” вже звичного поділу на законодавчу (прийняття законів), виконавчу (реалізація прийнятих законів), та судову розв’язання правових конфліктів) влади. Здебільшого ці органи вважають належними до сфери виконавчої влади або, в основному, до виконавчої і частково до судової влади.

Серед органів спеціального призначення юридична наука приділяє особливу увагу так званим правоохоронним органам.

Зазвичай у дослівному розумінні “правоохоронну діяльність” мають вести буквально всі – громадяни, юридичні особи, органи законодавчої, виконавчої і судової влади тощо. Але для переважної більшості суб’єктів суспільних відносин подібна діяльність не є основною.

Правоохоронними органами слід вважати державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Традиційно до числа правоохоронних органів відносять суд, прокуратуру, внутрішніх справ, служби безпеки, органи охорони державного кордону, митні органи та інші органи, що здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції. До системи правоохоронних органів прилягають деякі інші державні установи і громадські організації, які відповідно до законодавства наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатури.

Розглянемо тепер послідовно основні ланки системи правоохоронних органів в Україні.

Дехто вважає, що оскільки судові органи є органами державної влади, то вони перестали бути правоохоронними органами . Це не так. Адже якщо характеризувати державні органи за їх функціями, то судові органи були і залишаються найголовнішими правоохоронними органами - органами правосуддя, оскільки захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а в остаточному підсумку і охорона існуючого правопорядку були і є їх основною функцією.

Правосуддя – це специфічна діяльність спеціальних державних органів – судів з розгляду та вирішення судових справ. 

Правосуддя в Україні здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Суди є правозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосував норми матеріального права до конкретного правовідношення, яке відбувалося в житті і було предметом розгляду в судовому засіданні.

Згідно з Конституцією України та Законом України “Про судоустрій України” правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Основним Законом держави передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Це означає, що суди загальної юрисдикції розглядають всі спори, які виникають між державою, її органами та посадовими особами і громадянином, а також між фізичною та юридичною особами, крім судочинства, що здійснюється Конституційним Судом.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на повсякчасне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від усяких посягань:

•закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної системи;

•соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією і законами України;

•прав і законних інтересів державних підприємств, установ, організацій, сільськогосподарських підприємств, інших кооперативних організацій, господарських об’єднань, громадських організацій незалежно від форми власності.

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до Конституції та Закону України “Про судоустрій України” судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. 

Систему судів загальної юрисдикції складають:

•місцеві суди;

•апеляційні суди, Апеляційний суд України;

•Касаційний суд України;

•вищі спеціалізовані суди;

•Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вони нікому не підзвітні та не підконтрольні і здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України, Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні.

Прокуратура – це єдина централізована система органів, яка здійснює нагляд за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, проводять оперативну, розшукову діяльність, за адміністраціями місць позбавлення волі, а також виконує інші функції, передбачені Конституцією нашої держави.

Згідно Конституції України та Закону “Про прокуратуру” на органи прокуратури покладаються такі повноваження:

•підтримання державного обвинувачення в суді;

•представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом;

•нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

•нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Органи прокуратури становлять єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і генеральному прокурору України, здійснюють свої повноваження гласно, незалежно від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку. Оперативні працівники органів прокуратури не можуть бути членами виборних та інших органів, що утворюються органами державної влади та місцевого самоврядування. Вони також не можуть бути членами громадських об’єднань, політичних партій і рухів та брати участь у їх діяльності.

Прокурорські працівники не мають права поєднувати свою основну діяльність з іншою діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої.

Вплив у будь-якій формі на прокурорів з метою схилення до прийняття рішення чи ухилення від нього тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Вимоги прокурора, що випливають з його повноважень, визначених законом, підлягають безумовному виконанню у встановлені строки.

Систему органів прокуратури складають:

•Генеральна прокуратура України;

•прокуратури Автономної Республіки Крим;

•прокуратура областей, міст Києва і Севастополя;

•міські, районні, міжрайонні, та інша прирівняні до них прокуратури;

•військові прокуратури.

Очолює Прокуратуру України Генеральний прокурор України, якого призначає на посаду Президент України за згодою більшості конституційного складу Верховної Ради України. Строк повноважень Генерального прокурора – 5 років.

На посаду прокурорів та слідчих прокуратури можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту.

Міліція в Україні – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція  єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Міліція складається з підрозділів:

•кримінальної міліції;

•міліції громадської безпеки;

•транспортної міліції;

•державної автомобільної інспекції;

•міліції охорони;

•спеціальної міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань, не передбачених законодавством України.

Керівництво всією міліцією здійснює Міністр внутрішніх справ України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

Права і обов’язки міліції визначені Законом “Про міліцію”.

Міліція зобов’язана:

•забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

•виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;

•приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні порушення;

•виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень;

•розшукувати осіб, які вчинили злочин;

•забезпечувати безпеку дорожнього руху;

•забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів та ін.

Міліції надається широке коло прав:

•вимагати від правопорушників припинення правопорушень;

•викликати громадян і службових осіб у справах про злочини у визначених законом випадках;

•затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту та ін.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання, вживає заходів до надання їм медичної та іншої допомоги. Законні вимоги працівників міліції є обов’язковими для виконання громадянами та посадовими особами.

У випадках і порядку, передбачених Законом “Про міліцію”, міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про їх намір використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть бути застосовані, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу чи збройного опору.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання.

Згідно Закону України “Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України “Про адвокатуру”, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, державного управління. Адвокатам не може бути особа, яка має судимість.

Законодавство передбачає різні форми здійснення адвокатської діяльності. Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність, може відкривати своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські контори, фірми.

Адвокати займаються такими видами діяльності:

•дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;

•складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;

•посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;

•здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

•подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

•здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

•виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Адвокат має право:

•збирати відомості про факти, що можуть бути використані як свідчення у суді;

•запитувати й отримувати документи та їх копії від установ і організацій (від громадян – за їх згодою);

•отримувати офіційні висновки від фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

•звертатися з клопотаннями і скаргами до посадових осіб і одержувати письмові мотивовані відповіді на них;

•бути присутні на розгляді своїх клопотань і скарг, давати пояснення щодо них;

•на адвокатську таємницю.

При виконанні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Боротьба із злочинністю є одним з найдавніших завдань держави. Для того щоб така боротьба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозволеним та забороненим шляхом, зокрема виданням законів, які забороняють певну поведінку під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів - кримінального покарання. В Україні такі закони зведені у систематизований законодавчий акт - Кримінальний кодекс (КК).

Слово "кримінальний", застосоване до назви Кримінальний кодекс, походить від терміна "crimen", який вживався у римському праві і згодом посів своє місце у багатьох європейських мовах (зокрема, в українській мові й досі вживається слово "кримінал"). Оскільки "crimen" у перекладі означає "злочин", то, відповідно, і назву "Кримінальний кодекс" можна перефразувати як "кодекс про злочини".

КК є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специфічну назву - "кодекс", цей акт є законом, приймається та змінюється у такому ж порядку, що й інші закони України, і має відповідну юридичну силу. 

Кримінальний кодекс України набрав чинності з 1 вересня 2001 року. Кримінальний кодекс - це закон, який, виходячи із його особливого місця в системі законодавства, специфіки засобів впливу на поведінку осіб, що порушують веління закону, потребує абсолютно точного застосування. Однією з необхідних умов такого застосування, що є запорукою дотримання на практиці принципу законності, є правильне розуміння змісту КК. Останнє має також важливе профілактичне значення - воно дає змогу громадянам чітко визначитися в рамках своєї правомірної поведінки і не виходити за них у повсякденному житті.

Згідно ст. 1 ККУ "1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам."

Тобто із цього випливає, що двома основними завданнями КК є: 

1)правове забезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ; 

2)запобігання злочинам. 

За структурою ККУ складається із двох частин - загальної та особливої. Загальна частина складається з 15 розділів, в яких дається пояснення, що таке злочин, суб’єкт злочину, вина, співучасть у злочині, повторність, сукупність та рецидив злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, за яких умов відбувається звільнення від кримінальної відповідальності, покарання, звільнення від покарання та його відбування, судимість, примусові заходи медичного характеру та примусове лікування, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Особлива частина складається з 20 розділів, в яких наведені покарання за різні види злочинів проти держави, особи, громадянина, власності, довкілля, громадської безпеки, громадського порядку, правосуддя, миру безпеки людства, міжнародного правопорядку тощо.

Для здійснення свого завдання ККУ визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Однією з форм реалізації кримінальної відповідальності по відношенню до осіб, які порушили кримінально-відповідальний припис держави, є покарання.

Згідно ст. 50 ККУ "1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність".

Тобто покарання є заходом законного примусу, що має публічний характер і застосовується від імені держави, яка володіє монопольним правом визначати зокрема злочинність діяння, його караність, загальні засади призначення покарання, порядок виконання покарання, підстави й умови звільнення від покарання, систему органів і установ, покликаних застосовувати і виконувати покарання, їх компетенцію.

До найважливіших ознак покарання ця стаття відносить те, що воно: 

•є заходом примусу; 

•застосовується від імені держави; 

•застосовується лише за вироком суду; 

•застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; 

•полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. 

Мета покарання - кінцевий результат, якого прагне досягнути держава засобами кримінально-правового впливу. Вона проявляється у чотирьох площинах: 

•кара щодо засудженого; 

•виправлення засудженого; 

•запобігання вчиненню засудженим нового злочину; 

•запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Система і види покарань чітко визначені у КК. Система покарань - вичерпний, загальнообов’язковий перелік визначених за змістом видів покарань, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю. Система конкретно визначених за змістом покарань дає суду можливість при застосуванні покарання здійснити його індивідуалізацію, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Вказану систему складають дванадцять покарань. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 

1.Штраф.

2.Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 

3.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

4.Громадські роботи.

5.Виправні роботи.

6.Службові обмеження для військовослужбовців.

7.Конфіскація майна.

8.Арешт.

9.Обмеження волі.

10.Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

11.Позбавлення волі на певний строк.

12.Довічне позбавлення волі. 

В основу побудови системи покарань в КК 2001 року покладено критерій порівняльної суворості видів покарань і застосовано принцип її побудови "від менш суворого до більш суворого покарання". 

Система цих покарань є вичерпною і може бути змінена лише шляхом прийняття відповідного закону.

Система покарань має загальнообов’язковий характер, який проявляється у тому, що:

•покарання, які входять до неї, можуть застосовуватися як правило до всіх засуджених (винятки встановлено, зокрема, щодо неповнолітніх, для яких закон встановлює окрему систему покарань);

•ці покарання є обов’язковими для суду, правоохоронних та інших органів держави, юридичних і фізичних осіб.

Встановлену систему покарань закон поділяє на три групи: 

•основні - громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі; 

•додаткові покарання - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна; 

•покарання, що можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові - штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Основні покарання є найбільш суворими позбавляннями й обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватися одне до іншого або поєднуватися. За один злочин може застосовуватися тільки одне основне покарання.  Додаткові покарання не можуть застосовуватися самостійно. Вони приєднуються до основного покарання. 

До неповнолітніх, якими вважаються особи, що не досягли 18-річного віку, визнаних у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 

•штраф;

•громадські роботи;

•виправні роботи;

•арешт; 

•позбавлення волі на певний строк. 

До неповнолітніх також можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 

1.за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше 2 років; 

2.за злочин середньої тяжкості - на строк не більше 4 років; 

3.за тяжкий злочин - на строк не більше 7 років; 

4.за особливо тяжкий злочин - на строк не більше 10 років: 

5.за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15 років.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Позбавлення волі на певний строк - це найбільш суворе в системі покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітнього. Воно призначається тільки тоді, коли на переконання суду, всі інші, більш м’які покарання не дають змоги досягти мети кримінального покарання. Неповнолітні відбувають це покарання в спеціальних виховних установах.

За вироком суду арешту можуть підлягати неповнолітні, які досягли шістнадцяти років. Відбувають вони його окремо від дорослих засуджених строком від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

Відповідно до статті 22 ККУ кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності 14-16 роками пов’язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні бурхлива енергія, емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. 

Таким чином, встановлення загального віку кримінальної відповідальності з 16 років, а за окремі злочини – з 14 років, обумовлено тим, що з досягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т.ч. злочинну. 

9. Право людини на життя, свободу, недоторканність

Мета:       

-Формувати поняття про права людини та дитини й документами, що їх регламентують: кримінальний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства», «Конвенція ООН про права дитини»; Загальна декларація прав людини; 

-Розвивати навички аргументувати і висловлювати альтернативні думки;

-Виховувати переконання, що життя людини є найвищою цінністю і його не зіставити з ціною будь-яких державних вимог або державних потреб

Давайте з вами проведемо оцінку рівня ваших знань щодо законодавства України по правам дитини, Конвенції ООН та відповідальності неповнолітніх.

Тест

1.Як називається міжнародний договір, що встановлює права і обов’язки держав у певній сфері діяльності?

a)Декларація

б)   Конвенція   +

в)   Хартія

2.Як називається затвердження міжнародної угоди вищими державними органами України?

а)   Санкціонування

б)   Ратифікація   +

в)   Узаконення

3.В якому році ратифікована в Україні  Конвенція ООН про права  

дитини?

а)    1989 р.

б)   1991 р. +

в)   1995 р.

4.Коли було прийнято Конвенцію ООН про права дитини?

а)   1950 р.

б)   1989 р.   +

в)   1977 р.

5.З якого віку допускається прийняття на роботу підлітків?

   а)    з 12 років

   б)    з 13 років

   в)   з 14 років        +

6.До якого віку, згідно з Конвенцією, особа вважається дитиною?

   а)   16 років

   б)    18 років     +

   в)    14 років

7.Який з перерахованих нормативних актів є головним для України 

     у вирішенні питань з прав дитини?

        а)    Конвенція ООН про права дитини

        б)    Конституція України

        в)   Закон України “Про охорону дитинства”       +

8.З якого віку настає адміністративна відповідальність?

  а)    з 14 років

  б)    з 16 років

  в)   від 16 до 18 років     +

9.З якого віку настає кримінальна відповідальність?

  а)     з 14 років, у виняткових випадках з 12 років   

  б)     з 16 років, у виняткових випадках з 14 років   +

  в)     з 18 років,  у виняткових випадках  з 16 років  

10.У яких випадках неповнолітній несе матеріальну  

     відповідальність за сої вчинки?

      а)    в усіх випадках

      б)     не несе відповідальності, а за нього відповідають батьки    +

      в)    коли працює і має свій заробіток  

Україна  - на шляху розбудови правової держави, пріоритет права в які має бути першочерговим. Тому, якщо ви сьогодні виховаєте в собі повагу до права з тим, щоб його вимоги стали вашими переконаннями, а повсякденне додержання юридичних норм – звичкою, вам гарантовано комфортне місце у суспільстві.

Зараз надзвичайно важливо є здобуття всім нашим народом високого рівня правової культури, отримання знань життєво необхідних законів і вміння використовувати ці закони у повсякденному житті. 

Ви не повинні бути осторонь зазначених процесів, оскільки молодь – це та сила, яка взмозі здійснити перетворення на краще і забезпечити справедливіше майбутнє держави.

З метою покращення становища з охорони прав дитини і приведення національного законодавства у відповідність до положень “Конвенції про права дитини” 26 квітня 2001 року Президент України підписав Закон  “Про охорону дитинства”. Законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згоди на обов’язковість, яких надана Верховною Радою України, і складається з цього закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Виконання Конвенції ООН про права дитини контролюється ст.9 Конституції України. В Україні реалізується Національна програма “Діти України”. 

Способи захисту прав дитини значно збагатилися з прийняттям Законів України “Про органи та служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх”, “Про сприяння спеціальному ставленню та розвитку молоді в Україні”, Кодексу про шлюб та сім’ю України, Національної програми планування сім’ї, Указу президента України “Про додаткові заходи забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 року”.

Україна , застосовуючи міжнародно-правові стандарти активно і послідовно розбудовує національну систему захисту прав і свобод людини. 14 квітня 1998 року  Верховна Рада обрала першого в історії України уповноваженого з прав людини (Омбудсмана). Інститут Омбудсмана давно став невід’ємною частиною механізму захисту демократії в розвинутих державах. Головне завдання народного захисника - здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав і свобод людини та громадянина, ефективно захищати ці права у разі їхнього порушення. Важливо, що ст.55 Конституції України, крім судового захисту, гарантує кожному право звернення щодо захисту своїх прав до Уповноваженого з прав людини, що піднімає на конституційний рівень інститут Омбудсмана забезпеченні прав людини та запобіганні будь-яким формам дискримінації цих прав.

А тепер розглянемо нашу схему “Права людини” (додаток). 

Ми з вами поговорили про права людини. А як же бути, коли порушуються права підлітків? До кого звертатися, кому довірятися, кого запитати? Дуже мало є таких, хто жодного разу не задавався цими питаннями. Підлітки не знають до кого звертатися, і тому не можуть вчасно отримати потрібну їм консультацію та допомогу і врешті залишаються на одинці зі своїми проблемами.

А даремно. В кожній місцевості існує ціла мережа організацій, служб, здатних кинути “рятівне коло” тим, хто цього потребує.

Клас ділиться на чотири групи, їм роздаються картки, по яких вони проводять обговорення і роблять висновки. 

Картка 1

Служби:  міліція та соціальна служба молоді. 

Обговорити:

1. Варіанти можливої підтримки прав

2. Доступні джерела підтримки прав 

Картка 2

Служби: медичні установи та органи освіти

Обговорити:

1. Варіанти можливої підтримки прав 

2. Доступні джерела підтримки прав 

Картка 3

Служби: громадські організації та РАГС 

Обговорити:

1. Варіанти можливої підтримки прав

2. Доступні джерела підтримки прав 

Картка 4

Служби: служба у справах неповнолітніх та кримінальна міліція у справах неповнолітніх

Обговорити:

1. Варіанти можливої підтримки прав

2. Доступні джерела підтримки прав 

10. Пожежонебезпечні властивості речовин

Пожежна безпека в навчальних майстернях, фізичних, хімічних та електро-технічних лабораторіях, кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів реагентів, які застосовуються, а також змістом учбових занять, які проводяться.

Головні причини пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях:

-досліди, які супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;

-досліди з демонстрації вибухів різних газів і пари;

-необережне поводження з вогнем, вогненебезпечними рідинами;

-неправильне зберігання вогненебезпечних рідин.

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, які застосовуються в кабінетах, можна поділити на кілька груп:

-речовини, здатні до утворення вибухових сумішей (бертолетова сіль та інші нітрати);

-легкозаймисті і горючі речовини (бензин, ацетон, спирт, газ, фосфор червоний та інші);

-речовини, які спричинюють до спалаху (бром, азот та сірчана кислота);

-горючі речовини (сірка, вугілля та інші).

Самозайматися можуть ганчірка та пакля, просочене машинним маслом. Вогне- і вибухонебезпечні речовини потрібно зберігати загальною кількістю не більше 3 кг в спеціальному металевому ящику, встановленому якомога далі від нагрівальних приладів і винаходів. Реактиви та інші речовини та матеріали, сукупне зберігання яких може спричинити акумуляцію тепла, утворення пожежонебезпечних концентрацій або бути імпульсом для запалювання, потрібно зберігати окремо у вогнетривких шафах у відповідній упаковці. 

          На банках, бутлях з хімічними речовинами повинні бути чіткі написи з зазначенням їх властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.

У лабораторіях, майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними речовинами дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або лаборанта. 

Меблі та обладнання в приміщеннях повинні бути встановлені так, щоб вони не заважали евакуації людей на випадок пожежі.

 Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежонебезпечними речовинами, повинні знаходитись у належному стані, а при роботі з кислотами та іншими речовинами – стійкими до їх дії. 

Всі приміщення повинні бути забезпечені засобами пожежегасіння відповідно до встановлених норм. 

Перед проведенням учнями дослідів викладач повинен пояснити можливі причини пожежної небезпеки і профілактичні заходи. Забороняється виливати легкозаймисті і горючі речовини в каналізацію.

11. Правила поведінки в школі на перерві

У навчальний час кожен учень майже 6 годин проводить в стінах школи. І звичайно на уроці діти знаходяться під контролем вчителя, а на перерві, щоб не трапилось лиха кожен учень повинен виконувати правила поведінки для учнів.

1. На перерві кожен учень повинен спокійно вийти з класу, щоб дати змогу черговим приготувати клас до наступного уроку. Категорично заборонено бігати по класу, щоб не штовхнути однокласника, який може отримати травму.

2. В коридорі не можна бігати, щоб не збити з ніг школярів, або пра-цівників школи.

3. Треба спокійно поводити себе на сходах, не бігати, щоб не зіштовхнути зі сходів іншого учня та не впасти самому. Пам’ятай, сходи це найнебезпечніша ділянка школи. Не можна з’їжджати зі сходів на перилах, бо якщо не втримаєшся можна одержати серйозну травму.

4. Не можна гратись на перерві м’ячем, м’яч може відлетіти у вікно і розбивши вікно діти можуть отримати порізи.

5. Ні в якому разі не грай і не бігай з ручкою, олівцем, палицею або іншими предметами в руках. Можна поступитись і попасти гостряком в очі собі або своєму товаришу. І навіть коли ти абсолютно певен, що не впадеш,, згадай як часто ти падаєш несподівано.

6. Важливо пам’ятати, що не можна направляти на іншу дитину загостре-ний предмет. Якщо ти бешкетуєш, може трапитись прикра несподіванка, і ти травмуєш дитину. Тільки подумай які страшні наслідки можуть бути після цього.

7. Переходячи з одного кабінету в інший не можна розмахувати сумкою або портфелем, щоб не вдарити тих хто йде поруч, або не розбити вікно, адже сумка може несподівано вилетіти з рук.

8. В зимовий час не можна виходити на вулицю роздягненим, щоб погратися в сніжки. Ти можеш захворіти, або ще гірше, отримати чи нанести травму від удару сніжком в обличчя. Категорично заборонено вносити сніг у школу. Коли сніг розтане, то на мокрому місці може послизнутись учень або працівник школи, впасти і отримати ушиб чи перелом.

9. Після закінчення уроків, учні повинні зібратись і спокійно вийти зі школи, і небезпечним шляхом іти додому.

10. Категорично забороняється учням приносити до школи небезпечні предмети (гострі, колючі, ріжучі, вибухонебезпечні) сірники, цигарки, алкогольні напої, наркотики та предмети, що легко спалахують.

12. Правила поведінки дітей на вулиці

Діти! Ми знаємо, що шлях до школи і зі школи додому повинен бути, безпечним. Але багатьом з вас долаючи цей шлях треба переходити вулицю. Тому, щоб з вами не трапився нещасний випадок на дорозі, треба дотримувались правил поведінки на вулиці.

1. Ніколи не переходь дорогу на червоне світло, навіть коли поблизу немає машин, краще переходити дорогу в спеціальних місцях для переходу - так безпечніше.

2. Обходь стороною виїзди з гаражів, автостоянок та інших подібних місць: автомобіль може виїхати заднім ходом і водій тебе не помітить.

3. Якщо тобі треба перейти дорогу, а в тому місці немає світлофора, то уважно подивись в обидві сторони, щоб впевнитись, що поблизу немає машин, а тільки потім переходь.

4.  Якщо тобі страшнувато переходити вулицю одному, попроси кого-небудь з дорослих тебе перевести, або навіть дочекайся поки дорослий буде переходити дорогу, і йди разом з ним.

5. Будь особливо обережним при переході вулиці, коли в очі світить сонце, яскраве сонячне світло сліпить очі, і ти можеш не помітити машину, яка наближається. Якщо на тобі немає шапочки з козирком, закрийся від сонця рукою чи книжкою.

6. Не вискакуй на проїжджу частину з м’ячем чи іграшкою: ти ризикуєш не побачити машину і попасти під неї.

7. Якщо на перехресті чергує регулювальник, слухайся його вказівок.

8.  Не катайся на велосипеді по проїжджій частині вулиці - це дуже небезпечно.

13. Основні правила поведінки на воді

1. Вибирайте для купання безпечні і спеціально відведені для цього місця.

2. Потрапивши в скрутне становище /наприклад при судомах/ не втрачайте самовладання, не впадайте в паніку, намагайтесь утримуватися на воді, кличте на допомогу.

3. Якщо потрапили у вир, не лякайтесь, наберіть побільше повітря у легені, і занурившись у воду, зробіть сміливий ривок у напрямі за течією, спливіть на поверхню.

4. Не пустуйте у воді, особливо з тими, хто плаває гірше.

5. Не пірнайте у воду в незнайомих місцях, а також з човнів.

6. Не запливайте далеко від берега за позначки, що обмежують безпечну зону (буї).

7. Не підпливайте близько до суден, що пливуть.

8. Потрапивши в сильну течію, не пливіть проти неї. Використовуйте її для наближення до берега.

9. На глибоких місцях не плавайте на дошках, камерах і надувних матрацах.

10. Не купайтесь в зрошувальних каналах, “стрілках”, в водоймах із забрудненою водою, біля гідротехнічних споруд, причалів, шлюзів.

11. Не купайтесь відразу після вживання їжі (можна щонайменше через 1,5 години після обіду і через годину після сніданку).

12. Не входьте у воду розігрітими, спітнілими або дуже замерзлими.

13. Не сидіть у воді нерухомо.

14. Не залишайтесь у воді при появі ознобу.

15. Не купайтесь поодинці. Під час купання тримайтесь гурту, стежте один за одним.

14. Правила поведінки дітей під час канікул

Дуже часто наслідки нещасних випадків стають плачевними в результаті необачності дітей, при користуванні побутовими предметами під час канікул, коли учні залишаються вдома без нагляду дорослих. Часто результатом травми може бути порушення поведінки під час гри на подвір’ї. Тому для запобігання небажаних травм та нещасних випадків пропоную вам запам’ятати правила поведінки під час канікул:

1. Не бери в рот гвіздки, монети, ґудзики та інші неїстівні предмети. Ти

можеш кашлянути або чхнути і тоді несподівано проковтнеш те, що тримаєш в

роті. Я знала одного хлопчика, який бігав по всій хаті за своїм молодшим

братом, не випускаючи з рота зубної щітки, несподівано він оступився, впав,

зробив ковтальний рух і - ви не повірите! - проковтнув зубну щітку.

2.  Не засовуй пальці куди попало: в пральну машину, в міксер, навіть у вузьке горло пляшки з газованою водою. Один мій знайомий хлопчик ухитрився засунути пальця в пляшку і його прийшлося вести в лікарню і під наркозом виймати пальця з пляшки.

3. Ліки можна приймати тільки ті, які тобі дають батьки або лікар. Ніколи не ковтай пігулок, які тобі сподобались, навіть якщо вони на вигляд і на смак схожі на цукерки, і не пий сам мікстур, навіть солодких. Навіть безвинні ліки, такі як аспірин, можуть зашкодити, якщо приймати їх без необхідності.

4.  Ножі зовсім не придатні в якості іграшок. Ніж - це дуже корисна річ, але з ним треба правильно поводитись, а дитину цьому навчити практично неможливо. Старші діти також не повинні бешкетувати з ножами, особливо якщо поруч знаходиться інша дитина. Дуже часто діти отримують серйозні порізи із-за необачного поводження з ножем.

5.  Якщо ти відчуваєш, що в око щось потрапило, скажи про це батькам. Іноді в око потрапляє вія, частинка сміття і щоб від нього звільнитися треба промити око водою, або охайно витягнути смітинку із ока шматочком вогкої вати (але це повинен зробити хтось із дорослих). Іноді потрібна допомога лікаря.

6. Ніколи не слід сильно терти очі, особливо брудними руками. Коли ти це робиш, в очі може потрапити сміття з рук. А на руках після ігор на вулиці знаходиться багато мікробів, які так і хочуть потрапити на твої вії і тоді там може з'явитися ячмінь (це дуже болючий прищик).

7. Не ковиряйся нічим у вусі, бо можеш пошкодити барабанну перетинку. У вухо дозволяється засовувати тільки один предмет - свій власний лікоть. Подивись, як це у тебе вийде! 

8.  По можливості оберігай вуха від дуже гучних звуків, шуму.

9. Дуже часто діти отримують травми рук, коли прищеплюють їх дверима. Палець можна прищемити дверцятами машини, дверима кімнати чи квартири. Відкривай і закривай двері тримаючись за дверну ручку.

10.  Час від часу звертай увагу на те, як розташовані меблі у квартирі, чи не було перестановок. Деякі діти впевнені, що меблі завжди знаходяться на одному місці. Не звернувши уваги на перестановку, ти можеш налетіти на що-небудь і боляче вдаритись.

11. Стільці, лавки для ніг можуть знаходитись в самому несподіваному місці. Тому треба слідкувати, щоб вони не потрапили тобі під ноги, особливо

у темряві.

12. На килимках і доріжках можна послизнутися. Будь обережним, коли стаєш на них, особливо коли біжиш.

13. Перед тим як ляжеш спати, збери на місце іграшки. Я знала одну дівчинку, яка впала і зламала собі руку, коли перечепилася через свою ляльку. Ця дівчинка вночі пішла в туалет, аж в темряві їй під ноги потрапила лялька, яку вона кинула, і - дівчинка опинилася на підлозі.

14. Щоб було менше нещасних випадків у ванній кімнаті, добре було б, щоб на дно ванни покласти спеціальний гумовий килимок. Коли ти знаходишся у ванній дуже легко послизнутися і впасти, тому що від води і мила дно і стінки ванни бувають дуже слизькі.

15. Добре запам’ятай: ні в якому разі не можна торкатися мокрими руками до електроприладів і дротів.

16. Не висовуйся із відкритого вікна: зовсім несподівано в тебе може закру-титися голова і ти впадеш вниз. Не сиди на підвіконні коли вікно відчинене. В цьому положенні легко втратити рівновагу і впасти вниз.

17. Коли швидко біжиш, не забувай дивитись під ноги, інакше ти не побачиш який-небудь предмет, через який можна перечипитися і впасти.

18. Ніколи не стрибай з великої висоти - це дуже небезпечно. В кінці кінців у нас не чотири ноги, як у кішок, а тільки дві. Крім того, коти вміють приземлятися на лапи, а людям, на жаль, рідко вдається приземлитися на ноги.

19.  Коли збігаєш вниз по сходах, тримайся за поручні: якщо ти зісковзнеш зі сходинки, поручні не дадуть тобі впасти.

20.  Не ходи високими вузькими парапетами, карнизами, якби тобі не хотілося показати свою спритність. Із-за несподіваного шуму чи пориву вітру ти можеш втратити рівновагу і впасти.

21. Не бігай у темряві: ти ризикуєш налетіти на який-небудь предмет, або спіткнутися і впасти.

22. Ніколи не бігай з льодяником або чимось подібним в роті. Несподівано спіткнувшись ти можеш поранити собі горло чи язик.

23. Розмовляти на вулиці із сторонніми людьми можна тільки в тому разі, якщо тебе супроводжують батьки, старший брат чи сестра, вчителька, або ще хтось із дорослих, кого ти добре знаєш. Якщо ти ідеш один, то вступати в розмову з чужим не можна. Цілком можливо що незнайомець, який до тебе звернувся - чудова, добра людина, але він може мати лихі наміри.

24. Не погоджуйся нікуди йти з незнайомцем, не сідай до нього в машину, навіть тоді, коли він обіцяє відвести тебе до батьків. Не довіряй йому ні в якому разі: мати або батько ніколи не пошлють за тобою незнайому людину. 

25. Не бери у чужої людини цукерки, гроші та інші гостинці. Можливо, вона пропонує від щирого серця, можливо і ні. Про всяк випадок відмовся.

26. Якщо стороння людина візьме тебе за руку і намагатиметься силою повести за собою, треба вирватись і втекти додому, або звернутися за допомогою до кого-небудь із перехожих. При необхідності кричи з усієї сили.

І взагалі, якщо ти бачиш людину вперше, звідки тобі знати, хороша вона чи ні? Краще не ризикувати.

15. Пам'ятка "Безпека дорожнього руху - це життя"

1.На вулиці транспорт повинен рухатися проїзною частиною, а пішоходи – тротуарами, тримаючись праворуч. Особливо уважними слід бути під час переходу доріг, по яких рухається транспорт.

2.Підійшовши до проїзної частини, обов’язково зупиніться на узбіччі дороги. Подивіться спочатку ліворуч, потім – праворуч і, коли ви переконалися у відсутності транспорту, починайте переходити дорогу.

3.Ні в якому разі не перебігайте проїзну частину, це дуже небезпечно!

4.Не виходьте на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть. Водій, який об’їжджає автомобіль, вчасно може вас не побачити та раптово загальмувати.

5.Якщо на вулиці є підземний пішохідний перехід, переходячи вулицю, обов’язково користуйтеся ним.

6.Не грайтеся на проїзній частині вулиці або поблизу неї. Ваші пустощі можуть стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. 

7.Велосипедисту до 14 років виїжджати на дорогу, де рухається транспорт, суворо заборонено.

8.У місцях, де рух регулюється світлофорами. Пішоходи повинні користуватися його сигналами. 

9.Переходьте дорогу тільки на зелене світло. Перш, ніж зійти з тротуару на проїзну частину, переконайтеся, що транспорт зупинився.

10.Червоний сигнал світлофора забороняє переходити дорогу.

11.На жовтий сигнал світлофора переходити дорогу заборонено, але, якщо він з’явився, коли ви вже почали перехід, чекайте зеленого сигналу на середині дороги, в жодному разі не намагайтеся бігти назад або вперед. Якщо ж ви вже перейшли середину дороги, спокійно закінчуйте перехід.

16. Опіки

Ознаки. 

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені оіку: 1 – почервоніння шкіри та її набряк ; 2 – пухирі , наповнені жовтуватою рідиною  ; 3 – утворення некрозу шкіри (струпів) ; 4 – обвуглення тканин .За  глибиною  ураження тканини хімічні опіки поділяються на чотири ступені : 1 – чітко визначене почервоніння шкіри , легкий набряк ; 2 – сильний набряк , утворення  пухирців різного розміру , форми ; 3 – потемніння тканин або їх побіління  за кілька хвилин , годин  , шкіра припухає , виникає різкий біль  ; 4 – глибоке омертвіння не  лише шкіри , а  й підшкірної жирової клітковини , 

м’язів , зв ’язкового апарату суглобів . 

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіків утворюється сухий струп. Опіки лугами переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога.

Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з вогню. При займанні одягу необхідно негайно його зняти або накинути щось на потерпілого, обмежити доступ кисню до вогню. Полум’я на одязі потерпілого можна гасити водою, піском, своїм тілом.

При опіках І ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених ділянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі, Відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною, Потерпілого треба зігріти, дати багато пиття. При втраті свідомості дати понюхати ватку з нашатирним спиртом.  У випадку зупинки дихання треба зробити штучне дихання. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, які попали на шкіру енергійно змиваючи їх струменем води 10-15 хвилин доки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини B дихальні шляхи необхідно прополоскати горло 3-х процентним розчином борної кислоти. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при з’єднанні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, не має нейтралізуючого засобу, на місце опіку накладається чиста, суха пов’язка  і потерпілого негайно направляють до медичного закладу.

17. Щоб не зіпсувати новорічне свято

Новорічна ялинка... Скільки радощів і веселощів приносить вона дітям! Коли влаштовують ялинку, турбуються про те, щоб вона була гарною, нарядною. Але при цьому нерідко забувають про правила протипожежної безпеки, що може призвести до біди. А тому, щоб святковий настрій не було зіпсовано, дотримуйтесь таких правил: 

1. Не ставте ялинку біля печі, портьєр, занавісок.

2.Ялинку в громадських місцях слід ставити тільки в приміщеннях, розташованих не вище другого поверху з достатньою кількістю виходів - не менше двох. 

З. Не прикрашайте ялинку ватою, папером, марлею, іграшками з целулої-ду, свічками. Забороняється користуватися бенгальськими вогнями, хлопавками в приміщеннях, де встановлена ялинка.

 4. Для ілюмінації використовуйте лише гірлянди заводського вироб-ництва, 

 5. Не дозволяється одягати дітей в костюми з вати та марлі, непросичені вогнезахисним розчином.

 6. Ялинку міцно закріпляйте на хрестовині чи діжці або відрі з піском. Гілки і верхівки її не повинні торкатися стін  і стелі. Навколо ялинки повинні бути проходи. 

7. На випадок пожежі майте напоготові воду і покривало /або ковдру/. 

8.У випадку пожежі негайно викликайте пожежну допомогу.

18. Наркотична залежність. Відповідальність

Мета:  ознайомити з кримінальною відповідальністю підлітків за 

           вживання та розповсюдження наркотичних речовин

Наркотична залежність…

Першим кроком на шляху до подолання є визнання того, що ця проблема наркотичної залежності існує. Це не так просто, як здається. Багато людей, які довгий час зловживають наркотичними речовинами, не зізнаються в цьому навіть самим собі. Вони сподіваються, що можуть припинити будь-коли. Навіть коли для оточуючих усе вже давно очевидно, сама людина може не погоджуватися з цим і не приймати допомоги.

Для проведення детоксикації (позбавлення від фізичної залежності) існують  такі організації, служби, заклади, які надають допомогу людям, що потрапили у наркотичну залежність. У кожному місті, районі такими службами можуть бути: 

-соціальні служби молоді;

-анонімні служби допомоги;

-телефон довіри;

-відділення спеціалізованої допомоги при медичних установах та інше.

У разі потреби слід звертатися в наркологічні клініки і диспансери за місцем проживання. Добровільне лікування від залежності у державних медичних закладах анонімне і безкоштовне.

 Після періоду детоксикації хворий має пройти тривалу реабілітацію, отримати допомогу психологів, переосмислити життєві цінності, налаштуватися на життя без наркотиків. Найбільше шансів вилікуватися у тих, хто відчуває підтримку родини і друзів, які, до речі, теж потребують психологічної допомоги і реабілітації.

Я вам можу надати телефон, куди можна звернутися за консультацією: 

044-451-54-51

19. Наодинці вдома

Якщо вам загрожують (а імовірність такої загрози цілком реальна) по телефону, в анонімному листі або іншим способом, намагайтеся дотримуватись таких чотирьох правил:

1. Оцініть ситуацію. Якщо текст листа дійсно несе в собі

небезпеку Вам і Вашим близьким, негайно вживайте запобіжних

заходів:

– завісьте вікна шторами (можливо за Вашою квартирою спостерігають);

– перевірте надійність усіх дверей, заповів на вікнах;

– підготуйте засоби для самооборони в квартирі (палиця, гумова груша з розведеною лимонною кислотою і т.і.);

– попередите своїх близьких,   що  знаходяться  вдома,  і покличте дітей з вулиці.

2. Зайдіть до сусідів, яким Ви довіряєте, розкажіть про те,

що трапилося, і попросіть допомогти Вам. Зателефонуйте від них

у місцевий відділ карного розшуку або в управління СБУ (або

попросіть сусідів  особисто звернутися туди) і домовтеся про

приховану зустріч із співробітниками цих органів і про Ваші

подальші дії. Якщо у Вас є підозра на конкретну особу, а текст

листа не несе в собі явної погрози, письмово сповістіть про це в

міліцію, зажадайте викликати автора листа для офіційного

застереження.

3. Не використовуйте свій телефон для розмов, пов'язаних з

цією ситуацією (він може прослухуватися зловмисниками)..

Попередьте своїх близьких, кого це безпосередньо стосується,

підвищить свою обережність. Попросіть друзів підстрахувати Вас

вдома і на вулиці, завжди повідомляйте їм куди і на який час Ви

відправляєтеся.

4. Подбайте про безпеку своїх близьких. Випускайте дітей із будинку тільки в супроводі дорослих. Не використовуйте для пересування випадкові машини, викликайте до будинку таксі по телефону сусідів. Бажано виключити заміські прогулянки, повертайтеся додому до настання темноти.

Попросіть сусідів повідомляти Вам про усі візити сторонніх осіб або телефонних дзвінках, що стосуються Вас. Розкажіть на роботі своєму керівнику про те, що трапилося, для пояснення Ваших можливих дій або зміни графіка роботи.

Поводьтеся спокійно і природно, виконуйте всі рекомендації правоохоронних органів до повного усунення загрози.

20. Правила поведінки дітей на кризі

1. Коли наступають морози, треба пам’ятати, що крига на річках, озерах замерзає дуже повільно.

2. Без дорослих не можна ходити на річку і заходити далеко від берега.

3. Не ходити взимку по тонкій кризі: крига може зламатися і ти провалишся у воду. А з холодної води важко самостійно виплисти і вибратися на берег.

4. Якщо трапилась біда, і хтось провалився під кригу, не можна близько підбігати до ополонки, а з певної відстані кинути потерпілому шарф чи мотузку.

5. Під час ігор і ковзання на льоду, не дозволяється штовхатися, хватати один одного за одяг і за руки, підставляти ногу.

6. Під час катання дітей з гірки, діти не повинні підніматися по схилу назустріч тим, хто з’їжджає, не перебігати доріжку, коли по ній хтось спускається.

7. Не можна ковзатися по тротуару, де ходять пішоходи.

8. Не можна кататися з гори, яка виходить на проїзджу частину дороги, тому що ви не зможете зупинити свої санчата, якщо побачите машину, а водій в свою чергу так швидко не загальмує. 

21. Будьте обережні на залізниці

Якщо подивитися на карту України, то побачите, що вона покреслена лініями залізниць. Вони немов гігантські вулиці, по різні боки яких розташовані міста і села, станції і полустанки.

Залізниця не проходить через наше село. Але при поїздках в Київ, Полтаву, всі ми користуємось послугами залізниці і тому слід знати і дотримуватися правил поведінки на залізницях.

Спробуйте уявити себе на місці  машиніста, який побачив на рейках підлітка. Машиніст не в змозі, як шофер, крутнути кермо вправо чи вліво. Непросто і зупинити потяг. Останнім часом незрівнянно зросла швидкість руху потягів. Вона досягає 100км на годину. Навіть після гальмування до повної зупинки потяг продовжує рухатись не менше кілометра.

Не всі знають, що при сучасних швидкостях потягів утворяться повітряна хвиля, яка може затягти під колеса людину, що стоїть на краю платформи. Теж саме може трапитися і в зоні між двома зустрічними потягами, потужні потоки повітря можуть також збити з ніг і смертельно травмувати.

Тому перебуваючи біля залізниці слід дотримуватися таких правил: 

І.Для переходу колій треба користуватись пішохідними мостами або спеціальними настилами. Перш ніж переходити колію по настилу, переконайтесь, чи немає поблизу потяга.

 2.Хто виходить на міжколії, той ризикує потрапити лід колеса потяга, чи маневрового локомотива, що рухається.

 3.Небезпечно стояти на краю тамбура, розважатись на краю платформи чи поблизу них, ходити по коліях на перегонах, на станціях у невизначених для цього місцях. 

4.Забороняється їздити на підніжках вагонів, в тамбурах і на перехідних майданчиках, відчиняти вхідні двері вагону під час руху, ходити по коліях, по шпалах біля рейок, а також їздити велосипедом чи мотоциклом на пероні, між коліями, або в місцях дозволеного переходу.

 5.Якщо вам необхідно перейти колію, будьте обережні. Подивіться на обидва боки чи  не рухається потяг. Коли його нема, пересікайте колію під прямим кутом. Не виходьте без потреби на колії. Якщо потрібно перейти їх, переходьте лише у визначених місцях, користуйтесь перехідними містками.

 6.Заходьте у вагон і виходьте з нього не під час руху потяга, а після повної зупинки. Заходити у вагон лише з боку посадочної платформи. Проїзд у пасажирських потягах дітей віком до 10 років без супроводу дорослих не допускається.

7. Коли помітили, що хтось порушив правила особистої безпеки, не залишайтесь сторонніми спостерігачами.

22. Загальні правила при організації купання дітей

Купання дітей у річці, водоймищі, морі, проводиться тільки за погодженням із санітарно-епідеміологічною станцією в спеціально відведених місцях, де відсутні шкідливі і небезпечні фактори.

Інструктор з плавання перевіряє, готовність пляжу (місць купання), розповідає дітям про правила поведінки на воді, порядок купання, про умовні сигнали з берега—(візуальні, звукові).

Якщо оздоровчі табори розташовані на березі водоймищ, необхідно дотримува-тись таких правил:

- керівникам, педпрацівникам, медпрацівникам не допускати дітей до водоймищ без дорослих;

-купання дозволяється тільки у тому разі, якщо воно проводиться організовано в присутності керівника закладу, медпрацівника, фізкультурного керівника та інших осіб, які вміють плавати і надавати допомогу при нещасних випадках на воді;

-вихователь повинен визначити дітей, які не вміють плавати (ще до початку купання);

-купання дітей проводиться групами не більше 10 чоловік, в загороджених місцях глибиною не більше 0,7 метра, за часом не більше 10 хвилин;

-водоймище повинно бути очищене від сторонніх предметів;

-для купання дітей старшого віку відводяться місця з глибиною не більше 1,2метра - для тих, хто не вміє плавати, і 1,75 м для тих, хто вміє плавати;

- за дітьми, які купаються, необхідно постійно спостерігати;

-під час купання забороняється дітям стрибати в воду з берега, з перил кладок, забороняються пустощі у воді;

-у місцях, спеціально обладнаних для купання, необхідно мати рятувальні засо-би: рятувальні круги (один круг на 5 чоловік, жердину, рятувальний канат (вірьовку), обладнаний рятувальним кругом і кінцем Олександрова, човен;

-берег у місцях купання має бути відлогим, без ям і обривів;

-не дозволяється влаштування пляжу на глинистих дільницях берега, на березі, покритому залізобетонними плитами під кутом;

-на березі повинні бути навіси для захисту від сонця, пофарбовані лежаки і лави.

Межі поверхні води, призначеної для купання, позначаються яскравими, добре видимими плавучими сигналами (буйками, жердинами, встановленими на відстані 25-30 м одна від одної, плавучими гірляндами), Буйки можуть бути дерев'яними, пінопластовими, металевими пустотілими. На буйках мають бути ручки.

Не дозволяється купання натщесерце, зразу ж після їжі і фізичних вправ з великим навантаженням на м'язи.

На березі повинна бути сумка першої медичної допомоги.

Допливати до знаків огородження дозволяється тільки дітям, які вміють плавати. Інші купаються біля берега, при цьому рівень води не повинен бути вище грудей дитини.

Під час купання один вихователь знаходиться біля знаків загородження в водой-мищі, а інший слідкує за дітьми, які купаються, з берега.

Діти під час купання повинні точно і швидко виконувати всі розпорядження, вказівки дорослих, відповідальних за купання,

Перед входом у воду і виходом із води вихователь, керівник купання перевіряють наявність дітей.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

-купання в незнайомих місцях водоймищ, річок, а також там, де заборонено ку-пання санітарно-епідеміологічною станцією в зв'язку з небезпекою виникнення інфекційних захворювань;

-купання без відповідного дозволу керівника, в необладнаних місцях, а також в час, не передбачений розпорядком дня;

-використовувати рятувальні засоби для сторонніх цілей;

-запливати за загороджувальні знаки місць, відведених для купання;

-вилазити на технічні та попереджувальні знаки, буйки, плаваючі гірлянди, інші предмети та споруди, що використовуються для огородження.

-стрибати в воду із споруд, що не пристосовані до цих цілей.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС КУПАННЯ.

-Входьте в воду швидко і під час купання не стійте без руху.

-Якщо відчули, що ви змерзли, швидко виходьте із води і ставте до відома вчителя (керівника).

-Не купайтесь відразу ж після їжі і великих фізичних навантажень (гра в футбол, боротьба, біг і т.п.). Перерва після їжі до купання має бути не менше 45-50 хв.

-В холодну погоду після купання, щоб зігрітись, зробіть декілька гімнастичних вправ.

-Не купайтесь більше ЗО хв., якщо вода холодна - достатньо 5-6 хв.

-В жаркі сонячні дні купайтесь в шапочці для купання або покривайте голову білою хусткою.

-При захворюванні вух, особливо при ураженні барабанної перетинки, не стрибайте в воду головою вниз.

-Після перенесеного захворювання середнього вуха вкладайте в вухо перед купанням і плаванням кульку з вати, змащену вазеліном.

-Не залишайтесь при пірнанні довго під водою.

-  Коли вийшли із води, витріться насухо і відразу ж одягніться.

-Якщо відчули втому, спокійно пливіть до берега. При судомах не хвилюйтесь, старайтесь триматись на поверхні води і кличте на допомогу.

-При наданні вам допомоги не хапайтесь за рятівника, а допоможіть йому відбуксирувати вас до берега.

-Якщо відчуваєте себе погано (підвищена температура) - не купайтесь.

-Якщо відчуваєте слабкість після купання і плавання - зверніться до лікаря.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

-входити в воду без дозволу керівника, вихователя;

-входити в воду розігрітим;

-запливати за встановлені, знаки огородження поверхні води, відведеної для купання;

-підпливати близько до моторних човнів, пароплавів, барж;

-купатись при великих хвилях;

-стрибати з вишки, якщо поблизу від неї знаходяться інші плавці;

-штовхати товариша з берега, з вишки в воду.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ УТОПЛЕННІ

Після того, як потерпілого витягли із води, необхідно швидко прочистити йому порожнину рота і витягнути язик, щоб він не западав у горлянку. Стати на право коліно, покласти потерпілого вниз обличчям на ліве стегно, впираючись в нижню частину грудної клітки.

В області нижніх ребер надавити на слину, щоб звільнити легені від води, якої на-ковтався потерпілий. Потім покласти потерпілого на спину, щоб голова була закинута назад, на тверду поверхню, і робити штучне дихання способом із "рота в рот". Водночас із штучним диханням розігріти тіло, розтираючи його.

23. Правила поведінки під час зимових розваг

Зима – це чудова пора року, яку з нетерпінням чекають усі учні. Але ця пора приносить дітям не тільки радість та задоволення, а й може принести горе та біду.

Всі ви любите кататись взимку на санках, ковзанах, лижах. А чи знаєте ви, як правильно користуватись цими предметами, щоб не сталося лиха?

Категорично забороняється кататись на ковзанах, санчатах, лижах на проїжджій частині та поблизу неї.

Кататись на санчатах можна тільки в місцях, віддалених від дороги. Якщо ви спускаєтесь з високої гори ви повинні стежити, щоб ваші санчата не були направлені на нерухомий предмет, або на іншу дитину, щоб не нанести травму ні собі, ні товаришам. Дітям молодшого шкільного віку забороняється кататись з високих гірок без нагляду дорослих. Не рекомендується кататись на санчатах в темну пору доби. Забороняється сідати на санки більше ніж двом учням. Катаючись на санчатах забороняється мати при собі гострі, колючі, ріжучі, вибухонебезпечні предмети та великі палиці.

На ковзанах можна кататись тільки у спеціально відведених для цього місцях (ковзанках), які спеціально утворюються у дворах та на спортивних майданчиках.

Кататись на лижах можна тільки у парку або на спортивному майданчику. Під час катання на лижах забороняється збиратись великими групами, щоб не нанести травму палицями собі або товаришам. Дітям молодшого шкільного віку рекомендується кататись на лижах та ковзанах у спеціально відведених для цього місцях, або у дворах своїх будинків тільки під наглядом дорослих.

Категорично забороняється кататись на лижах, ковзанах, санках під час великих морозів (більше 20оС), щоб не отримати обмороження обличчя та рук.

24. Заходи безпечного поводження на кризі

З настанням перших морозів річки, озера замерзають і на їх поверхні утворюється крига.

В цей час небезпечні випадки бувають головним чином через те, що діти недостатньо знають правила поведінки на кризі. На кризі необхідно дотримуватись особливої обережності, уважності та таких правил.

Правила поведінки на кризі.

–Переходити водоймища в перевірених і обладнаних місцях, позначених віхами або жердинами;

–Не можна кататись на ковзанах, санках, лижах по тонкій кризі і в незнайомих місцях, особливо там, де є ділянки із швидкою течією, із стіканням теплих вод і виходом грунтових вод;

–Не слід збиратись на кризі великими групами, зупинятись біля крутих обривистих берегів під час льодоходу і повені, наближатись до крижових заторів;

–Під час появи на водоймищах, річках криги ні в якому разі не можна допускати дітей до водоймищ без нагляду дорослих;

–Чисте, не запорошене снігом місце на засніженій поверхні криги, а також темна пляма на рівному сніжному покрові говорить про те, що крига в цьому місці ще не зміцнилась. По такій кризі не можна ходити чи кататись на ковзанах;

–Якщо ви йдете рибалити або кататись, попередньо продумайте про засоби рятування на випадок, коли ви провалитесь. Обумовте дії при рятуванні із своїми товаришами;

–Особливо небезпечні місця з різною товщиною криги. Річки з швидкою течією замерзають повільно і нерівномірно, і крига над проточною водою менш міцна, ніж над стоячою;

–Особливої обережності необхідно дотримуватись в місцях впадання стічних вод і каналізацій;

–В зимовий період на водоймищах нарізають кригу для господарських потреб. Місця заготовки криги небезпечні, тому що вони, як правило, покриті кіркою тонкої криги. Ополонки і тріщини необхідно позначати табличками, дошками, жердинами з прикріпленими шматками кольорової тканини;

–Рибалки повинні ставити попереджувальні знаки біля лунок (гілки, жердини);

–Не рекомендується ходити на зимову рибалку одному. Але і розміщуватися тісною групою на кризі, робити лунки близько одна біля одної також не слід;

–Особливу небезпеку являє крига на прибережних ділянках моря, коли вітер дує із суші. В цьому разі береговий припай може відірватись від берега і швидко віднестись у море. Навесні, коли починається потепління, крига починає танути від берега і тому в прибережній зоні стає тонкою;

–Ні в якому разі не можна дрейфувати, кататись на крижинах, навіть якщо вони великих розмірів.

З метою попередження випадків загибелі людей на кризі необхідно знати правила безпеки і бути обізнаними з прийомами надання допомоги людині (дитині), що провалилась під кригу:

Правила самостійного рятування

–Якщо ви провалились під кригу, не втрачайте мужність і спробуйте діяти самостійно.

Вибираючись  із води, ні в якому разі не можна робити різких рухів, щоб не обламувати крижану кромку. Спираючись на неї спиною або грудьми широко розведіть руки і обережно треба висовуватись на кригу, ноги при цьому потрібно оперти об край ополонки напроти, або робити ногами плавні рухи.

–Коли ви вибрались, необхідно або відкотитись в ту сторону, де крига міцніша.

–Якщо ви провалились недалеко від берега, то можете, розбиваючи кригу руками, пливти до нього.

Якщо є свідок пригоди, то він повинен сказати потерпілому як себе поводити, тобто щоб потерпілий розкинув руки в сторони, поклав їх на кригу і залишився в такому положенні поки не надійде допомога, а сам повинен організувати допомогу.

При рятуванні потерпілого необхідно

дотримуватись таких правил:

–Наближуючись до потерпілого обережно повзком, необхідно подати йому дошку, багор, драбину, мотузку, шарф, зв'язані ремінці або знятий одяг;

–Коли потерпілий ухопиться за поданий йому предмет, треба витягувати його на берег або на міцну кригу;

–Для страховки використовують мотузку, один кінець якої прив'язують до власного тіла, до драбини, дошки або до іншого предмету, а другий до чого-небудь на березі або дають в руки третій особі;

–Якщо потерпілого затягнуло під кригу, пірнати за ним можна тільки в разі, коли рятувальник обв'язав себе мотузкою, другий кінець якої знаходиться в руках особи, яка підстраховує. Слід пам'ятати, що навіть загартовані рятувальники не можуть знаходитись в холодній воді  більше однієї хвилини. Тому всі дії по рятуванні потерпілого повинні здійснюватись швидко. Перед тим, як рятувальник буде пірнати, він домовляється з підстраховуючим про подачу сигналів мотузкою (смикати за мотузку).

Надання потерпілому долікарської допомоги

Потерпілий потребує негайної медичної допомоги, тому необхідно як найшвидше доставити його до лікарняного закладу.

Якщо це зробити не можна, то йому необхідно надати першу долікарську допомогу.

–Не гаячи часу відправити його до теплого приміщення, зняти мокрий одяг, насухо розтерти тіло і перевдягти у все сухе.

–При можливості зробити потерпілому теплу ванну (температура +37 ˚С -+38 ˚С).

–При необхідності роблять штучне дихання.

–Розтирати врятованого снігом і зігрівати поступово не слід, тому що при цьому збільшується час переохолодження організму. Крім того можна пошкодити шкіру кристаликами снігу і занести інфекцію.

–Щоб покращити кровообіг, слід енергійно розтирати тіло до почервоніння шкіри, тканиною, рушником або руками, змоченими розведеним спиртом або горілкою.

–Після цього потерпілого необхідно покласти в ліжко, тепло вкрити, напоїти його гарячою кавою або молоком.

Якщо нещасний випадок стався далеко від житла, то першу допомогу необхідно надати на місці:

–Розвести багаття, поділитись з потерпілим сухим одягом і прийняти термінові заходи по доставці потерпілого додому або в інше житлове приміщення.

Найчастіше нещасні випадки на кризі стаються в дні шкільних канікул з дітьми, які залишені без догляду, а також не ознайомлені з правилами поведінки на кризі.

В зв'язку з цим в навчально- виховних закладах освіти області необхідно проводити відповідну роз'яснювальну роботу серед батьків та учнів з метою профілактики та попередження подібних випадків. Перед початком осінніх, зимових канікул класні керівники повинні проводити цільові інструктажі, бесіди. Інструкції повинні містити змістовний матеріал для надання учням відповідних знань і навичок.

Перед зимовими канікулами батьки, громадські активісти, педагоги можуть зробити дуже багато для  обладнання ковзанок на стадіонах, дитячих майданчиках, у дворах з тим, щоб діти не йшли гратись на кригу річок, водоймищ.

Пам'ятайте, що самовпевненість, неуважність на кризі можуть обернутись бідою.

25. Загальні правила поведінки дітей

1. Не бери в рот гвіздки, монети, ґудзики та інші неїстівні  предмети. Ти можеш кашлянути або чхнути і тоді несподівано проковтнеш те,  що тримаєш в роті. Я  знала одного хлопчика, який бігав по всій хаті за своїм молодшим братом, не випускаючи з рота зубної щітки. Несподівано він оступився,  впав,  несподівано зробив ковтальний рух  і - ви не повірите !- проковтнув зубну щітку.

 2.Не засовуй пальці куди попало:  в пральну машину, в міксер, навіть у вузьке горло пляшки з газованою водою. Один мій знайомий хлопчик ухитрився засунути пальця в пляшку, його прийшлося вести в лікарню і під наркозом виймати пальця  з пляшки.

 З. Нікуди не погоджуйся йти з незнайомою людиною,  особливо якщо вона пропонує тобі  солодощі,  подарунки, чи каже що його за тобою прислали твої мамо і тато. Якщо ти терміново потрібен татові чи мамі і вони не можуть самі позвати тебе, вони пришлють за тобою не сторонню,  а добре знайому тобі людину.

4. Ліки можна приймати тільки ті,  які тобі дають батьки або лікар. Ніколи не ковтай пігулок, які тобі  сподобалися,  навіть  якщо вони на вигляд і на смак схожі на цукерки. І не пий сам  мікстур, навіть солодких.  Навіть безвинні ліки-такі як аспірин ,- можуть зашкодити, якщо приймати їх без необхідності.

5. Ножі  зовсім непридатні  в  якості іграшок.  Ніж - це дуже корисна річ,  але  з ним треба  правильне поводитися.  Старші діти також не повинні бешкетувати з ножами,  особливо якщо поруч знаходиться інша дитина. Дуже часто діти отримують серйозні порізи із-за необачного поводження з ножем.

6. Ні в якому разі  не грай  і не бігай  з ручкою,   олівцем,  палицею або  іншим предметом в руках.  Ти можеш поступитися  і попасти гостряком прямо собі в очі.  І навіть  коли ти абсолютно певен, що не впадеш,   згадай як часто ти падаєш несподівано. Всі діти падають по багато разів на день, і ти не виключення.

7. Важливо також пам'ятати, що не можна направляти на іншу дитину загострений олівець або інший предмет. Якщо ти бешкетуєш,  може трапитися прикра несподіваність,  і ти травмуєш око іншій дитині. Тільки подумай, як страшно соромно тобі буде після цього.

8. Якщо ти відчуваєш, що в око щось потрапило, скажи про це батькам, іноді в око потрапляє вія, частинка сміття і щоб від нього звільнитися треба промити око водою, або охайно витягнути смітинку із ока шматочком вогкої вати (але це повинен зробити хтось із дорослих).  Іноді потрібна допомога лікаря.

 9. Ніколи не слід сильно терти очі, особливо брудними рукам. Коли ти це робиш, в очі може потрапити сміття з рук. А на руках після Ігор на вулиці знаходиться багато мікробів, які так і хочуть потрапити на твої вії і тоді  там може з'явитися ячмінь (це дуже болючий прищик).

10. Не колупайся нічим у вусі, бо можеш пошкодити барабану перетинку! У вухо дозволяється засовувати тільки один предмет-свій власний лікоть. Подивися, як це у тебе вийде!

11. По можливості оберігай вуха від дуже гучних звуків, шуму.

12. Дуже часто діти отримують травми рук, коли прищеплюють їх дверима. Палець можна прищемити дверцятами машин, дверима кімнати чи квартири. Відкривай і закривай двері, тримаючись за  дверну ручку.

26. Що треба знати з електробезпеки

Виконуйте самі і попередьте рідних, близьких і знайомих про необхідність використання правил безпеки при користуванні електроенергією.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

-доторкатися проводів різного призначення;

-прибирати обірвані дроти без захисних засобів;

-накидати на дроти різні предмети;

-робити переносні, тимчасові проводки із випадкових дротів;

-користуватися електроприладами з несправною вилкою, вимикачем або скрученим дротом з порушеною ізоляцією;

-самостійно ремонтувати електричну проводку, електроприлади;

-вставляти в електророзетки цвяхи, сірники та інші предмети;

-замінювати електролампи без вимкнення електрики;

-доторкатись одночасно до ввімкнутого електроприладу і заземлених частин;

-користуватися в металевих гаражах напругою вище 36В;

-вмикати електрочайники, самовари без заповнення їх водою;

-переставляти холодильники, пральні машини, телевізори тощо без  вимикання із електромережі;

-влаштовувати ігри біля трансформаторних підстанцій, електроопор, біля діючих насосних станцій;

-якщо ви побачите обірваний дріт лінії електропередачі, не наближайтесь до нього ближче 8-І0м, негайно повідомте про це дорослих, попередьте перехожих про небезпеку

27. Електричний струм

(ПРАВИЛА РЯТУВАННЯ ПОТЕРПІЛОГО ТА НАДАННЯ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ)

Де підстерігає небезпека нас і наших дітей? Найкраще на це питання можуть відповісти лікарі опікових центрів. Саме їм припадає доводиться  ліквідовувати наслідки батьківської безтурботності.

Коли дитина тільки пізнає світ, її увагу притягають і такі предмети, як розетка, вилка, проводка. Намагаючись “дійти” до фізичної суті електрики, діти засовують у розетки цвяхи, дріт. Або граючи з ввімкненим приладом, можуть ушкодити ізоляцію та одержати найтяжкі опіки. Звичайно дорослі, побачивши це, або ціпеніють, або відразу кидаються на допомогу, ризикуючи теж стати постраждалими.  Тоді допомога знадобитися вже обом. 

Що робити у разі небезпечної ситуації?

•     Відключити струм. 

•Рятувати ураженого можна тільки одною рукою. Інакше ви ризикуєте стати “частиною” електричного ланцюга та одержати найтяжкі опіки.

•Якщо хтось схопився за оголений дріт - висмикнути дріт із розетки, відключити рубильник, викрутити запобіжні електропробки. Припустимо, це зробити не можна. Тоді треба відкинути дріт. Але не руками, а сухою дерев'яною палицею чи  іншим предметом з доброю ізоляцією.

•Якщо постраждалий тримає дріт у зажатій долоні, необхідно дріт перерубати. Для цого підійде інструмент з ізольованими рукоятками: сокира чи лопата з дерев’яним сухим держаком , плоскогубці чи кусачки з ізоляцією. 

• Дроти, що зайнялися, небезпечно гасити водою. Їх краще накрити гумовим покриттям або засипати піском.

•Якщо людина лежить на землі поруч з обірваним дротом, до нього треба підходити, кинувши собі під ноги “ізоляцію” - наприклад, суху дошку, гумову ковдру, книги або стопку газет. На руки краще всього  одягти гумові шкіряні сухі рукавички. На крайній випадок обмотати руки сухою тканиною. 

• Відтягніть постраждалого від місця, де поширюється струм та перенесіть на безпечну ділянку. Для цього потрібно взяти його за полу одягу, попередньо обмотав будь якою сухою тканиною і свої руки. Діяти одною рукою, а другу опустити униз. Пам’ятайте неможна торкатися відкритих частин тіла руками – це небезпечно, електричний струм проходить крізь тіло постраждалого.

•Негайно викличте швидку медичну допомогу (телефон 03).

Як надати першу медичну допомогу постраждалому при електротравмуваннях ?

•Насамперед треба знизити температуру в місці опіку, приклавши лід із холодильника ( можна і будь-які заморожені продукти, попередньо обернувши їх чистою тканиною).  Підійде і холодна вода. 

•Якщо людина не непритомна, будь то дитина або дорослий, дайте знеболюючого типу анальгетик і заспокійливе (валеріанку, краплі Зеленіна, валокордин, корвалол). Ця травма впливає, насамперед, на центральну нервову і серцеву - судинну системи. 

•На місце опіку накладають стерильну пов'язку, бажано так називану волого-висихаючу - із фурациліном. Але ні в якому разі не змащують це місце жиром або маззю на жировій основі.

•Якщо постраждалий непритомний,  його кладуть на бік. При порушенні дихання, порушенні серцебиття роблять закритий масаж серця і штучне дихання “рот у рот” або “рот у ніс”  до приїзду бригади лікарів. 

•Потерпілий повинен лежати, ні в якому разі не дозволяйте йому ні сідати, ні вставати. Це може призвести до тяжких наслідків, тому що у організмі виникають серйозні внутрішні розлади. Як і що робити далі повинен визначити тільки лікар. 

•Велика помилка, якщо електричний опік пробують лікувати вдома або амбулаторно. При сильних опіках пальців, долоней в перші два-три дня їх ще можна врятувати від некрозу ( відмирання).  Але  не пізніше  цього строку!

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно від електротравм гине до 25 тисяч чоловік. Ще більше залишаються інвалідами. Але ці травмування трапляються не тільки в квартирі.  Трапляються вони і на виробництві. 

Заходи електробезпеки: 

•Не ремонтуйте включені у електромережу прилади та не працюйте з дротами під напругою.

•Найголовніша особливість - ніколи голими руками не робіть спробу виявити  наявність  електричного струму у дротах. Для цього є спеціальні пристрої, найпростіший із них - пробник.

•Якщо ви працюєте з оголеними дротами, ремонтуєте електричну мережу – обов’язково треба повісити табличку “Не вмикати! Іде ремонт.”

Той, хто не знає таких прийомів, може сам стати жертвою. 

Щоб нещастя не застало вас несподівано - ці поради треба пам'ятати.  

28. Дії при шокові й ударах

 Дуже небезпечний травматичний шок – тяжкий стан хворого, що виникає  внаслідок  значних  больових  подразнень,  скажімо, при великих ранах, переломах, кровотечах,  ушкодженнях  органів грудної й  червоної  порожнин.  

          У  потерпілого  розладнуються  всі  функції  організму,  особливо  нервова  система.  Багато  залежить  від  того,  як  людина  почувалася  перевтоми,  виснаження, надмірного збудження. Розвиткові шоку сприяють неправильно, недбало накладена шина, перев'язка або погане транспортування. Тому треба бути дуже уважним при виконанні всіх цих процедур. 

           Шок розвивається одразу після сильного ушкодження організму.

Через якийсь час, внаслідок додаткового травмування (скажімо, при транспортуванні), він може поглибитися. Спочатку потерпілий стає надто збудженим, особливо це виявляється у мові й руках, блідим, скаржиться на сильний білю. У нього підвищується пітливість, частішає пульс. Так триває, як правило, десять-п'ятнадцять хвилин; рідше – півгодини чи годину.

                 Після цього стан потерпілого різко погіршується: обличчя  стає блідо сірим,  на тілі виступає липкий піт, холонуть руки й ноги, загальмовуються рефлекси, частішає дихання, пульс слабкий, але частий. Інколи людину може мучити спрага, з’являється блювання. Коли вчасно не зарадити цьому, може настати смерть. Як же допомогти людині при шокові?  Треба вивести її з цього стану. Найкраще скористатися послугами  ((швидкої допомоги)), у великих містах діють протишокові реанімаційні машини. Але поки медики будуть у дорозі, часу гаяти не слід.   Передусім, зупиніть кровотечу, зменшить больові відчуття (можна дати випити анальгін чи пенталгін), зробіть іммобілізацію, тобто забезпечте нерухомість ушкоджених частин тіла, наклавши на них пов’язки або шини; слід подбати про максимальний спокій для потерпілого. Якщо у нього  розладнується ритм дихання, а це спостерігається в кожному п’ятому випадку, необхідно проводити штучне дихання «ротом до рота» чи «ротом до носа».

             При травматичному шоку можливий період клінічної смерті, тому фактор часу тут набуває надзвичайного значення.

           Більшість травм, на, щастя, призводять не до таких тяжких наслідків,   і їх можна лікувати самому. Це синці , удари , за яких ушкоджене місце болить , припухає , інколи кровоточить. До таких місць достатньо прикласти  холодний  компрес , а при гематомі (крововиливі) – добре забинтувати. Якщо удар прийшовся на руку чи ногу , їх слід іммобілізувати.

          Дуже небезпечні удари в живіт  й грудну клітину , оскільки при цьому можуть ушкоджуватися внутрішні органи. Скажімо , за кожної п’ятої такої травми грудної  клітки страждає серце. Причиною  цього  небезпечного   ушкодження  нерідко  буває  сильний   удар про    м’ячем , падіння під час борюкання чи інші дрібниці. Лікувати ж ці травми набагато важче ніж уникнути їх.

         До приходу лікаря такого потерпілого слід зручно покласти, зробити все, аби він міг вільно дихати: розстібнути (а коли тепло – зняти тісний одяг), голову повернути набік, щоб у бронхи й легені не потрапила блювотна маса, забезпечити ушкодженому повний спокій. Основне тут – зберегти або відновити  прохідність дихальних  шляхів .  Якщо припиняються серце биття   й  дихання, слід негайно приступати до штучного дихання й масажу серця .

      При травмах голови  може  виникнути струс мозку.

Розрізняють три його форми : легку , середню , тяжку. Якщо за   першої людини втрачає свідомість не повністю або ненадовго  , то під час тяжкої – на тривалий час , до того  ж , у неї серйозно розладнується  серцева діяльність  і  дихання. Значно погіршується   стан потерпілого  ,коливін втомлений , змерз при напруженому положенні тіла .Характерними ознаками   струсу  мозку є блювання ,запаморочення ,головний біль .

           Нерідко за таких травм у людини ушкоджується слух . Адже вухо, особливо середнє, надзвичайно чутливе до струсів, і в ньому можуть  виникати крововиливи. Тому при струсі мозку дуже важливо правильно покласти потерпілого, забезпечити йому вільний доступ повітря, спокій і, не гаючись, викликати лікаря. 

29. Поведінка у громадському транспорті

Мабуть не треба і пояснювати, що скупчення людей, що рухається на великій швидкості у замкнутому просторі громадського транспорту завжди означає ситуацію підвищеного ризику. Це не значить, звичайно, що треба боятися поїздок автобусом або тролейбусом, але досвід виробив правила, які допомагають людині безболісно співіснувати із громадським транспортом: 

ØУникайте в темний час доби безлюдних зупинок. Чекаючи автобус або трамвай, варто стояти на добре освітленому місці поряд з іншими людьми. 

ØКоли транспорт підходить не намагайтеся стати в першому ряду нетерплячої юрби – вас можуть виштовхнути під колеса.  

ØЯкщо рейсовий автобус ходить із великими проміжками, запам'ятайте розклад, щоб не стояти на зупинці занадто довго.

ØНе засинайте під час руху: небезпечно не стільки проспати свою зупинку, скільки одержати травму при різкому гальмуванні або маневрі. 

ØНе притуляйтеся до дверей, по можливості, уникайте їзди на сходах і в проході.

ØТримайте свої речі на виду. Не задивляйтеся у віконце, якщо на підлозі стоїть ваша торба або валіза. Найкраще тримати речі на колінах або  притуливши до стінки.

ØПам'ятайте, що у громадському  транспорті дуже зручно діяти кишеньковим злодіям, а їхнє улюблене місце - у проходах  та на сходах біля дверей. Якщо є можливість - користуйтеся проїзним квитком - він рятує від додаткового пересування по салоні.

ØЯкщо проїзні документи перевіряє контролер, а у вас їх із собою немає, не соромтеся і самі перевірити документи контролера. Служба контролю підтверджує, що щодня десятки молодих людей поповнюють свій бюджет під виглядом  ревізорів. 

Ø Уникайте порожніх автобусів, трамваїв, тролейбусів і вагонів метро. Якщо усе ж випадає їхати пізно, то сідати краще біля водія, причому не біля вікна, а ближче до проходу, щоб до вас незручно було підсісти. Якщо незважаючи на це підозрілий незнайомець хоче сісти поруч, пропустіть його до вікна або пересядьте.

ØЖінкам рекомендується сідати поруч з іншими жінками. А якщо в салон увійшов явно розв'язний пасажир, необхідно відвернути обличчя і  не зустрічатись з ним очима. 

Що робити якщо в салоні пожежа?

По-перше, негайно сповістити про це водія, не забувайте, що його увага звернена, головним чином, на дорогу. 

По-друге, відчиніть двері кнопкою аварійного відкриття дверей. Якщо це не вдасться, а салон наповнюється димом, розбийте бокові вікна (тримаючись за поруччя, вдарте обома ногами у куток скла вікна) або відчиніть їх як аварійні виходи згідно інструкції (наприклад, за допомогою спеціально вмонтованого шнура).

По-третє, по можливості самі гасіть полум’я за допомогою вогнегасника, якщо він є в салоні, або накривши верхнім одягом осередок загоряння.

Як і при будь-якій пожежі, у громадському транспорті треба всіма способами боротися з панікою, рятувати в першу чергу дітей і тих, хто не може сам про себе подбати. Не юрбіться біля  дверей, якщо там утворилася давка, краще вибийте вікно. Захистіть рот і ніс хусткою, шарфом, рукавом, полою куртки від диму: перша небезпека при такій пожежі - отруйні гази від пластика; інколи  достатньо декілька вдихів, щоб знепритомніти.

Вибравшись із вагона, що горить, відразу ж починайте допомагати іншим. При цьому будьте обережні  з металевими частинами в трамваї і тролейбусі - вони можуть виявитися під напругою через обгорілу ізоляцію.

Під час  поїздок у таксі - добре було б не занадто багато розповідати про себе водію, особливо про добробут і розпорядок дня. Якщо ви садите  в машину родича чи знайомого, поговоріть із водієм, подивіться номер машини (так, щоб це бачив водій),а приятелю скажіть: «Приїдеш - зателефонуй!». Жінкам рекомендується в темний час доби, приїхавши до під'їзду, попросити водія трохи почекати - поки ви не ввійдете в будинок. Уникайте сідати в машини, де вже є пасажир. 

Під час  поїздок в електропоїзді - у вечірній час сідайте в перший вагон або в такий - як це буває на деяких маршрутах - де традиційно збираються постійні  пасажири - наприклад, у третій або передостанній. Якщо ви побоюєтеся хуліганів - сідайте ближче до пульта виклику міліції або на крайній випадок до стоп-крана (він знаходиться в тамбурі). Проте стояти в тамбурі, у проходах і курити - не рекомендується. Якщо у вагоні, куди ви уже ввійшли, виявили п'яну компанію, що розташувалася, спокійно проходьте далі в інший  вагон по ходу руху електропоїзду. Не відповідайте на репліки, не зустрічайтеся очима з розв'язними пасажирами. Будьте готові до опору, але не показуйте переляку або роздратування , будьте зовнішньо байдужі.

Якщо на зупинці разом із вами вийшла особа  або група осіб, що загрожують вам, відразу зверніться до касира, чергового по станції або міліціонера. Попросіть зв'язатися з міліцією, скажіть про прикмети  тих, хто погрожував, не ідіть зі станції, поки не переконаєтеся, що вам ніщо не загрожує. Якщо є можливість – зателефонуйте (або попросіть це зробити  робітника станції), щоб вас зустріли.

   І насамкінець, ще один перевірений варіант відношень у громадському  транспорті: привести ці відношення у керовані вами рамки. 

30. Як вберегтися від отруєнь грибами

Як йдете з мамою і татом на прогулянку до лісу, на луки чи на річку, щоб поблукати на її берегах. Милуєтеся краєвидами, слухаєте веселе щебетання пташок, вдихаєте свіжий запах зелені і аромат квітів, збираєте листя, квіти для гербарію або наповнюєте кошик грибами.

Але щоб прогулянка несподівано не засмутила вас, треба знати, що серед рослин і грибів трапляються й отруйні. Добре, коли отруєння буде легким, але трапляються й сумні наслідки.

Щоб запобігти небезпеці, запам’ятайте кілька порад:

1. Ніколи не їжте, і навіть не куштуйте дикорослих ягід, плодів, кореневищ, якщо не впевнені, що вони їстівні.

2. Не можна робити повітряні пістолети з пустотілих стебель будь-яких рослин. Для цього можна використовувати тільки стебла (трубки) дудника: вони не шкідливі. Попросіть батьків допомогти вам відрізнити дудника від інших зонтичних рослин.

3. Киньте погану звичку, що попало брати до рота: листок, травинку, колосок злака.

4. Після збирання гербарію та лікарських рослин вимийте руки.

5. Навчіться самі визначати рослини, відрізняти їстівні від отруйних.

Основна причина грибних отруєнь – невміле розпізнавання їстівних і отруйних грибів, а також неправильне приготування страв з їстівних грибів.

При будь-якому отруєнні треба негайно звернутися до лікаря. До приїзду лікаря необхідно очистити шлунок, обов’язково покласти потерпілого в ліжко, до ніг і живота покласти грілку. Треба давати пити холодну підсолену воду (1ч.л. солі на склянку води). Також можна пити міцний чай, чорну каву, молоко.

Запам’ятайте – не можна самим, без дорослих збирати гриби! Ніколи не куштуйте сирих грибів.

31. Пам'ятка "Якщо ви розбили градусника"

• Не можна втрачати жодної хвилини. Відчинити навстіж усі вікна, виведіть з кімнати дітей. Захистивши дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою.

     • Негайно збирайте ртуть. Великі краплини збирайте спринцівкою і складайте у банку зі щільною кришкою, малі – пензликом на аркуш паперу та також у банку.

     • Усі забруднені поверхні після очистки від ртуті обробіть міцним розчином хлорного заліза (у гіршому випадку – хлорного вапна). Не намагайтеся залити водою або відмити милом металеву ртуть – це неможливо. Її сліди та пари видаляються тільки хімічними методами – демеркуризацією.

     •  Викидати ртуть та уражені нею предмети у сміттєві контейнери, в каналізацію категорично заборонено. Не засипайте ртуть землею, піском тощо.

     • Пам’ятайте, що не кваліфіковані дії з її прибирання можуть суттєво ускладнити подальше проведення демеркуризації.

Тому за сильних забруднень об’єктів ртуттю або її сполуками організуйте негайну евакуацію людей із зараженої місцевості. Ізолюйте ці приміщення від інших, забезпечте інтенсивне провітрювання. Про те що сталося, негайно повідомте органи місцевого санітарного контролю та викличте по телефону спеціалізовану бригаду оперативно-рятівної служби для проведення демеркуризації та утилізації зібраної ртуті.

32. Блискавка

Просте знайомство зі статистикою ризику доводить, що небезпека ураження по імовірності індивідуального смертельного ризику в різних сферах діяльності порівняно мала. Але для того, щоб знизити навіть десятимільйонну частку ризику під час грози на відкритій місцевості, потрібно вжити спеціальних заходів.      По-перше, не ховатися під високі дерева (особливо - окремо стоячі). Найбільш небезпечні бук, дуб, тополя, ялина, сосна. Рідше блискавка вдаряє в березу і клен, і майже неймовірно, щоб вдарила в чагарник.

Знаходитися на відкритому просторі небезпечно - краще присісти у суху яму, траншею. Тіло повинно мати, по можливості, меншу площу зіткнення з землею. Під час грози не варто бігти, а якщо ви їдете в машині - потрібно зупинитися (але з машини не виходити) і закрити вікна. До речі, у потяг блискавка потрапити не може, тому що в крайньому випадку вибере для удару електропроводку електричної тяги, а не вагон.

Звичайно можна заздалегідь передбачити, що збирається гроза: коли сонце сильно пече, а в повітрі накопичується волога, коли потім по особливому починає змінюватися небо і навіть почувається особливе - передгрозове світло.

Якщо в цей час ви в човні, треба негайно гребти до берега (на воді ви - самий піднятий предмет). У горах варто уникати гребенів, виступів і інших піднятих точок. Небезпечно знаходитися поруч із металевими предметами. Не слід  купатися, краще знаходитися на сухій поверхні, наприклад, у наметі.

Щоб не нудьгувати під час вимушеної бездіяльності та невідомості, ви можете визначати орієнтовну відстань від вас до  тільки що блиснувшої блискавки. Порахуйте, скільки секунд пройшло від блиску до гуркоту. Світло доходить миттєво, звук із швидкістю 330 м/сек. Так що кожні 3 секунди відповідають відстані в один кілометр до блискавки.

Стверджують, що є місця, куди блискавки б'ють із завидною сталістю. Існує навіть щось начебто народного терміна - гніздо блискавок. Законам фізики це явище не суперечить - зниження електричного опору таких місць можливо, якщо в землі сховані водяне джерело або поклади металу.

В умовах житла, не рекомендується знаходитися на даху і біля струмовідводу і заземлителя (заземлитель - провідник, що знаходиться в контакті з землею, наприклад, заритий сталевий лист). Якщо у вашого радіо або телеприймача на даху індивідуальна антена, її варто від’єднати від приладів. 

Не стійте біля відкритого вікна. 

Можна захиститися групою окремо стоячих неізольованих стрижневих блискавковідводів або сталевого дроту, що натягається над коньком кожного намету. А гілки дерев, що ростуть поблизу варто підрізати, щоб вони не були ближче двох метрів від наметів.

Метеорологи стверджують, що на нашій планеті безупинно йдуть грози - до ста блискавок втикається в землю щосекунди. Потужність блискавок досягає часом 200 тисяч ампер, а потенційна потужність пристойної грози може бути в п'ять разів більше атомної бомби, скинутої американцями на Хіросіму. Температура каналу блискавки може перевищувати температуру на поверхні Сонця.

Після такої інформації може здатися, що в людини немає ніяких шансів пережити контакт із блискавкою, але медична статистика говорить, що приблизно три чверті людей, що постраждали від атмосферної електрики, залишаються живими і багато чого тут залежить від швидкої допомоги.

Електричний розряд блискавки при проходженні через організм людини викликає мнимі і загальні порушення. У місцях входу і виходу електричного розряд утворяться опіки тканини, що нагадують опіки III-IV ступеня. Рана має кратероподібну форму з омозоленними краями. Іноді на шкірі відзначаються древовидно розгалужені червоні смуги. При впливі електричного розряду може спостерігатися повний відрив кінцівки. Загальні порушення супроводжуються утратою свідомості, зниженням температури тіла, припиненням подиху, погіршенням серцевої діяльності. У момент травми може наступити стан «мнимої смерті», при якому не визначається подих і пульс, зіниці широкі, не реагують на світло. Шкірні покриви бліді. При легкому уражені спостерігається запаморочення, шум у вухах, слабість, непритомність. 

При наданні першої допомоги необхідно постраждалому негайно зробити штучне дихання, а при зупинці серця - непрямий масаж; опечену поверхню тіла закрити пов’язкою і дати випити якийсь анальгетик. Постраждалого необхідно доставити в лікарню, а якщо це неможливо - напоїти гарячим чаєм і забезпечити спокій. При транспортуванні в будь-який момент може наступити зупинка серця і дихання, у зв'язку з чим дотичні повинні бути готові в будь-який момент провести штучне дихання і непрямий масаж серця.

Серед народних помилок є рецепт - закопати постраждалого в землю. Ні в якому разі не робіть цього, краще не буде. Навпаки, при цьому значно погіршується стан постраждалого. 

33. Обережно, ожеледиця

Мета:   

           Ознайомити   дітей  з  правилами  безпечного  поводження  на  льоду;

           Формувати  навички  безпечного  переходу  водойми  льодом;

            Навчити  учнів  надавати  першу  допомогу при рятуванні  потерпілого  та  в    випадку відмороження,  переохолодження;

            Виховувати  повагу до життя  людини та  свого  життя.

        Обладнання: плакати,  малюнки                                     

Заходи безпеки  під  час  переходу  водойми  льодом

            Перед  переходом  водойми  льодом  необхідно  спочатку  (якщо  можливо)  знайти  стежку  або  сліди  на  льоду;  якщо  їх  немає, то  необхідно  ще  перебуваючи  на  березі визначити  маршрут  свого  руху. 

Необхідно  подивитися  заздалегідь, чи  немає  на  маршруті  руху  підозрілих місць. При  цьому  слід  враховувати:

 - лід  може  бути  неміцним  біля  стоку  (наприклад  із  ферми,  або  фабрики);поблизу  кущів,  очерету,  в  місцях,  де  водорості  вмерзли  в  лід,  лід  може  бути тонким,  або  крихким;

 - під час руху необхідно обминати ділянки, покриті товстим шаром снігу, оскільки під снігом лід завжди тонший;

 - у місцях, де б’ють джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку, лід завжди тонкий;

 - необхідно обережно спускатися з берега: лід може нещільно прилягати до суші, можливі тріщини, під льодом може бути повітря;

 - необхідно взяти із собою палицю, для того щоб перевіряти міцність льоду. Якщо після першого удару палицею з’являється вода – лід пробивається, тому необхідно негайно повертатися на те місце, звідки ви почали рухатись. Причому перші кроки необхідно робити не відриваючи ступні ніг від льоду;

 - міцність льоду ударом ноги перевіряти ні в якому разі не можна;

 - якщо ви на лижах, то необхідно з’ясувати, чи немає вже прокладеної лижні. Якщо немає і необхідно її прокласти, кріплення лиж відстебніть, палиці тримайте в руках, але не накидайте петлі на кисті рук. Якщо маєте рюкзак, то його необхідно повісити на одне плече, а краще волочити за собою на мотузці на відстані 2-3 метри. Якщо перехід здійснює група, відстань між лижниками( і так само пішоходами) повинна бути не меншою ніж 5 метрів.

   Лід вважається безпечним: для одного пішохода – якщо його товщина становить не менше 7 сантиметрів(він має зеленкуватий відтінок); для обладнання ковзанки - не менше ніж 10-12 сантиметрів( якщо ковзанка призначена для масового катання – не менше ніж 25 сантиметрів).

 Переправа пішки допускається в разі, якщо товщина льоду сягає не менше ніж 15 сантиметрів.

 Необхідно пам’ятати, що катання на ковзанах рекомендується лише у перевірених та обладнаних місцях.

 Якщо лід почав тріщати і на ньому з’явилися характерні тріщини, необхідно негайно повертатися до берега, при цьому ні в якому разі не можна бігти, слід відходити повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

                             Заходи рятування людей на льоду

         Якщо ви провалилися на льоду річки або озера:

-необхідно широко розкинути руки на краї пролому та утримуватися від занурення у воду з головою. Діяти рішуче і не лякатися;

-слід вибиратися на лід без різких рухів, наповзаючи на нього грудьми, і по черзі витягувати на поверхню ноги. Головне – намагатися зайняти своїм тілом найбільшу площу;

-вибравшись із льодового пролому, необхідно відкотитися від нього, а потім повзти в той бік, звідки ви рухалися і де міцність льоду  вже перевірена.

 Незважаючи на те, що через вогкість і холод вам хочеться побігти і розігрітися, необхідно бути обережним до самого берега, а потім не зупинятися, поки не опинитись у теплі.

 Якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, негайно повідомте її, що йдете на допомогу. Потім слід підкласти під себе лижі, дошку, фанеру(це збільшить площу опори) і повзти на них.

 Наближатися до ополонки необхідно тільки поповзом, широко розкидаючи при цьому руки. Підповзати до краю ополонки не можна, інакше є ризик опинитися у воді. Кидати зв’язані між собою ремені, шарфи або дошки, які допоможуть врятувати людину, необхідно з відстані 3-4 метрів від пролому.

Якщо ви не один, тоді, узявши одне одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтесь до пролому. Діяти необхідно рішуче й швидко,  адже потерпілий швидко мерзне в крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу.

Подавши потерпілому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і відповзайте з небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть в сухій одяг і дайте йому гарячого чаю.  

Заходи  безпеки  в  разі  відмороження

     Відмороження-це  ушкодження,  викликане  місцевим  переохолодженням  тканин  організму.  Виникненню  відмороження  сприяють  вологе  повітря  та  вітер.  Причинами  відмороження є шкідливий вплив  низьких  температур ,порушення  кровообігу (через  тісне  взуття,  нерухомість).

      Найчастіше  потерпають  від  холоду  периферичні  частини  тіла:  пальці  ніг  і  рук, а  також  ніс,  вуха  щоки.

    Розрізняють  такі  ступені  відмороження  тканини:

      1 ступінь почервоніння,  набряк  тканини; 

      2  ступінь утворення  пухирів, які  заповнюються  каламутною  рідиною;

      3  ступінь  змертвіння  шкіри  та  утворення  струпа;

      4  ступінь  змертвіння  частини  тіла.

Рекомендації  щодо  запобігання  відмороженню

 -     необхідно  поступово загартовувати  організм  і  привчати  його  до           

       холоду   за  допомогою  ранкової  фізичної  зарядки,  повітряних  ванн,          

      занять  спортом.  Ці  заходи  мають  велике  значення  для  профілактики  

     відморожень;

-    взуття  завжди  має  бути  цілим  і  сухим.  Взуття  не  повинно        

      стискувати  ноги,  одяг  має  бути  вільним,  легким,  не  обмежувати  

     рухів;

-    у  морозну,  і  особливо  вітряну,    погоду  обличчя  і  руки               

     рекомендується  змазувати  жирним  кремом,  несолоним   салом  або  

     риб’ячим  жиром.  До  металевих  предметів  слід  торкатися  в  рукавичках  

Перша  медична  допомога  в  разі  відмороження

-  необхідно  помістити  потерпілого  з  будь-яким  видом  відмороження

  в тепле  приміщення,  дати  йому  гарячий  чай,  каву  або  вино;  

-  якщо  щоки,  ніс,  вуха  людини  побіліли,  необхідно  розтирати  їх 

  чистою  рукою  доти,  доки вони  не  почервоніють і  людина  не  почне

   відчувати    поколювання; 

-відморожену  частину  тіла  слід  розтирати  спиртом,  горілкою  або            одеколоном.

- якщо  цих  рідин  немає  необхідно  розтирати  сухою рукавичкою,  хутряним  коміром  або  сухою  фланеллю. Ні  в  якому разі  не  можна  розтирати  снігом,  тому  що  сніг  не  зігріває,  а  охолоджує  відморожені  ділянки  та  ушкоджує  шкіру. Під  час  розтирання  потерпілий  повинен  намагатися  рухати  ушкодженою  кінцівкою. Розтирання  протипоказане,  якщо  відморожене  місце  припухло,  або  на  ньому  з’явилися  пухирі.  В  такому  разі  необхідно  накласти  пов’язку  з  товстим  шаром  вати, надати  потерпілому  медичну  допомогу. 

 Переохолодження  організму

          Причинами  переохолодження  організму  можуть  бути:  тривале   

перебування  у  воді  або  навіть  короткочасне  перебування  у  крижаній   

воді.

       Ознаками  переохолодження  є:  озноб,  тремтіння,  синюшність    

    Шкіри,  губів,  зниження  температури  тіла,  біль  у  пальцях  рук  і  ніг,

    поява  «гусячої  шкіри»,  позіхання,  гикавка,  затьмарення  свідомості.

    У  потерпілого  виникає  апатія,  сонливість,  загальна  слабкість,  дихання  

    стає  поверхневим.  Ступінь  швидкості  переохолодження  залежить  від  

   температури  води  та  здатності  організму адаптуватися  до  холоду.  

   Необхідно  пам’ятати:  серце  зупиниться  за  температури  тіла 26  С.    

Перша  допомога  в  разі  переохолодження

  В  разі  переохолодження  легкого  ступеня  (ознаками  якого  є  озноб,

     тремтіння,  загальна  слабкість,  утруднення  пересування,  блідість         

     шкіри)  потерпілого  слід  тепло  одягнути,  напоїти  гарячим  чаєм  або

     кавою;  він  має  виконати  інтенсивні  фізичні  вправи.

1.В разі переохолодження середнього  ступеня (ознаками якого є синюшність  губів і шкіри , ослаблення дихання ,пульсу, поява сонливості , втрата спроможності самостійно пересуватися ) слід розтерти потерпілого вовняною  тканиною , зігріти під теплим душем (якщо його поміщують у ванну, то температуру води необхідно підвищувати поступово від 30-35  С до 40-42  С), зробити  йому  масаж  усього  тіла.  Потім  необхідно  тепло  одягнути  його та  вкласти  в  ліжко, поступово  зігрівати  грілками;  в  разі  необхідності  викликати  лікаря.

2.В  разі  переохолодження  важкого  ступеня  (ознаками  якого  є     

     непритомність,  поступове  пригнічення  життєвих  функцій )

    необхідно  негайно  викликати  лікаря, надати  першу  допомогу, як  в  разі

    переохолодження  середнього  ступеня.

Дії  населення  у  період  ожеледиці

Необхідно  знати,  що  під  час  ожеледиці  краще  ходити  у  взутті  з  підошвою з  мікропористого  чи  іншого  м’якого  матеріалу  та  без  високих підборів.

     Можна  також  перед  виходом  на  вулицю  на  підбори  прикріпити  шматок поролону  або  лейкопластиру  відповідного  розміру. Натерти  підошви  наждачним  папером  або  прикріпити  його  на  підошву.  Намазати  підошву клеєм  типу  «Момент»  і  поставити  взуття  на  пісок.  

Рекомендації  щодо  запобігання  травм  у  період  ожеледиці

Ходити необхідно не поспішаючи, ноги злегка розслабити в колінах, ступати на всю підошву, руки тримати вільними.

   У разі втрати рівноваги необхідно швидко присісти, що дасть змогу утриматись на ногах, руки при цьому не тримати в кишенях.

   Металеві кришки люків, як правило, покриті льодом. Тому їх необхідно обходити.

   Слід пам’ятати, що гальмовий шлях машини під час снігопаду та в ожеледицю збільшується, тому перебігання проїжджої частини дороги під час руху автомобілів може призвести до каліцтва, а можливо, і до загибелі.

   Якщо ви впали і через деякий час відчули біль у голові, нудоту, біль в суглобах, а на тілі з’явилися пухлини-необхідно терміново звернутися до лікаря в травмпункт.

   Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що дотримання рекомендацій населенню щодо поведінки в різноманітних ситуаціях у зимовий період сприятиме зменшенню кількості загиблих, травмованих тощо. 

34. Алкоголь - небезпечний ворог організму

Багато лікарів приділяють увагу великій небезпеці алкоголю для дітей і підлітків. Боротьба з алкоголізмом – одна з найбільших соціальних і медичних проблем будь-якої держави. Шкідливість вживання спиртних напоїв доведена. Навіть малі дози алкоголю можуть стати небезпечними і призводять до травм, автомобільних катастроф, розпадів сімей, втрати людиною духовних потреб та вольових рис, працездатності.

Вміст алкоголю в крові 0,4% призводить до втрати свідомості. При концентрації алкоголю в крові до 0,6 – 0,7% може настати смерть.

Головні причини смерті хворих алкоголізмом – серцево-судинні захворювання, нещасні випадки, гострий цироз печінки. Встановлено, що найбільша смертність настає вже в перші 5-6 років з початку захворювання алкоголізмом. Алкоголізм найбільше поширений у південних країнах. Наприклад, в Іспанії від алкоголю, цирозу печінки щороку помирає близько 4 тис. чол.

У США, згідно з офіційними даними, щорічно причиною смерті більше ніж 200 тис. чол. є вживання алкоголю; з цим пов'язується половина всіх дорожньо-транспортних пригод, які закінчуються трагічно, половина всіх вбивств і третина самогубств. Кожного року в результаті пияцтва й алкоголізму економіка США втрачає 43 млрд. доларів.

У цілому світі швидко зростає кількість молодих людей, які вживають алкоголь та зловживають ним. У США понад десять мільйонів–половина всіх американських учнів віком від 13 до 18 років – принаймні раз протягом року вживали алкоголь. Близько восьми мільйонів п'є кожного тижня. Американські підлітки щороку випивають фактично понад мільярд банок пива і більш ніж 300 мільйонів пляшок охолодженого газованого напою.

Алкоголь у вигляді яскравого винного напою чи охолодженого пива здається цілком нешкідливим. Проте смак і вигляд обманливі. Алкоголь – це наркотик, причому сильнодіючий. Лікарі кажуть, що алкоголь – це депресант, який впливає на мозок і центральну нервову систему. Незначна кількість алкоголю може без шкоди для дорослої людини розвеселити її. Організм призвичаюється до алкоголю, якщо вживати його в надмірній кількості. Тоді людина мусить випивати щоразу більше алкоголю, щоб задовольнитись його дією. Близько п'яти мільйонів молодих американців має проблему з алкоголізмом. Алкогольним напоям надають фруктового смаку, їм дають гарні назви. Реклама робить свою справу. Протягом усіх вихідних днів 45400 молодих людей у США пиячать. Це спонукало начальника медичного управління США висловити припущення, що багато хто з них «вже є алкоголіками, а ті, що не стали, дуже ймовірно, що незабаром стануть».

Подібним чином затяжне і надмірне зловживання алкоголем здатне повільно вбивати тебе. Воно може пошкодити або розладнати важливі органи, як, наприклад, твою печінку, підшлункову залозу, мозок або серце. Алкогольний напій може тимчасово додати тобі відчуття впевненості. Але така впевненість є фальшивою, і цей ефект завжди розвіюється. А тим часом ти сповільнюєш свій емоційний і розумовий ріст.

Вплив алкоголю на потомство

Про негативний вплив алкоголю на потомство відомо з давніх-давен. Є дані, що тривалість життя жінок-алкоголіків на 10% менша, ніж непитущих. Але не тільки в цьому шкідливість алкоголю.

Німецький лікар Крепелін на початку століття писав, що наслідки алкоголізму не такі страшні, доки половина людства – жінки – майже не причетні до алкоголю. Та коли пияцтво пошириться і серед жінок, то «нашим нащадкам загрожуватиме цілковита загибель». У жінок одним з характерних наслідків алкоголізму є нездатність вигодовувати дітей груддю. За спостереженнями спеціалістів, цей недолік трапляється у 30-40% жінок, які регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь впливає на дітородну функцію і призводить до раннього старіння. 30-річна жінка, що п'є, як правило, виглядає значно старшою, а після 40 років перетворюється на стару бабу.

Здавна помічено, що в питущих жінок частіше бувають мертвонароджені діти й викидні. А коли діти народжувалися живими, то часто відставали в розвиткові й росли розумово неповноцінними.

Не випадково закони Стародавньої Греції і Риму забороняли молодим людям пити спиртне. Заборонялося п'яному чоловікові наближатися до дружини. Було видано закон про недопустимість уживання вина щойно одруженим. А на Русі також з давніх-давен вважалося поганою ознакою пити вино на власному весіллі.

Який механізм впливу вина на розвиток плоду?

Здоров'я новонароджених залежить від умов формування статевих клітин батьків, внутрішньоутробного розвитку, перебігу пологів і, нарешті, умов післяпологового періоду. На всіх цих етапах контакт плоду й новонародженого з алкоголем небезпечний своїми фізичними і психічними наслідками, причому ризик потворності і захворювань тим вищий, чим більший ступінь впливу алкоголю на живий організм.

Описано багато випадків алкогольного отруєння грудних дітей через те, що їхні матері пили вино й пиво. Для чого вони це роблять? На це питання матері потерпілих дітей здебільшого відповідали: щоб більше було молока. Така «стимуляція» продукування молока закінчувалася досить сумно: у малюків виникали судоми, а іноді розвивалися навіть справжні напади епілепсії.

Жінка, яка зловживає спиртним, це вже само по собі лихо. Недарма в народі кажуть: «Чоловік п'є – півхати горить, жінка п'є – уся хата горить». Адже усього кілька грамів алкоголю, розчиненого в тонізуючому напої, – і тяжкі психічні розлади в малюка, приреченого на все життя.

Жінці не можна пити жодного грама доти, поки вона не перестане годувати дитину груддю. Винятків не повинно бути. Це як закон. Комусь здається, що цими фразами ми принижуємо авторитет дорослих, зокрема батьків. Ні. Це просто довіра сьогоднішньому школяреві, який через кілька років сам стане батьком чи матір'ю. І саме тоді він згадає оці попередження.

35. Обережно, кліщі!

 Арбовіруси – велика група вірусів, яка передається людині через укус комах. А природними господарями цих вірусів є птахи і деякі ссавці, до людини вони потрапляють з укусами комарів, кліщів, москітів та ін. носіїв інфекції. На території України сприятливі умови для передачі інфекції кліщами виникають весною і восени, а комарами – влітку. У лісових і лісостепових зонах зустрічається кліщовий енцефаліт, у південній частині – кримська геморрагічна лихоманка. Арбовірусною інфекцією можна заразитися, споживаючи молоко тварин, що випасалися в кліщових осередках, через контакти з хворими людьми. Якщо у птахів і тварин ці інфекції протікають безсимптомно, то людина їх переносить дуже важко. Хвороби в початковому періоді нагадують грип, однак діапазон клінічних виявів дуже широкий: від легких стертих форм до смертельних випадків. Лікувати цю групу захворювань важко, тому найдієвішою формою боротьби тут є профілактика.

Для кліщового енцефаліту розроблені заходи специфічної профілактики: в тих місцях, де це захворювання зустрічається часто, триразово роблять щеплення. Тим, до кого присмоктався кліщ, вводять гамма-глобулін. Заходи неспецифічної профілактики направлені на захист від тих членистоногих, хто смокче кров, і запобігання від проникнення в організм людини збуджувача з їжею, або при контакті з вірусом.

       Лісникам, рибалкам, мисливцям, туристам для захисту від комарів з третьої декади травня і до кінця вересня рекомендується використовувати протикомарні сітки, спальні запони, засітчування вікон в приміщеннях, а також відлякуючі засоби (репудин, диметилфталат та ін.).

У періоди найбільшої активності кліщів – навесні в квітні і травні, восени у вересні і жовтні, необхідно підганяти одяг так, щоб вони не могли під нього заповзати, або обробляти одяг відлякуючими речовинами (детою, кюзолоном та ін.). Існують спеціальні костюми для перебування в зонах ризику, необхідно систематично проводити самоогляди, взаємоогляди, тобто не забувати про існуючу небезпеку, знищувати кліщів, що потрапили на одяг і тіло. Якщо ж кліщ присмоктався до тіла, його потрібно знімати обережним сіпанням, заздалегідь шкіру і кліща змастивши будь-яким жиром. Після видалення ранку треба змастити настойкою йоду і звернутися в лікувальну установу.

        В осередках, де є арбовірусні інфекції, місця табірних стоянок розбиваються далеко від вигону і випасу худоби, стогів і скирт сіна. Якщо ставиться постійний табір, то територію треба розчистити від травостою і не захаращувати, підтримувати чистоту, не допускати на цю територію сільськогосподарських тварин, які можуть занести інфікованих кліщів. Не можна вживати сирі молочні продукти і яйця, які можуть бути джерелом харчового шляху інфікування.

Кримська геморагічна лихоманка вважається дуже заразною, відноситься до природно-осередкових хвороб. Дотримання заходів профілактики допоможе зберегти вам здоров'я, а в ряді випадків – і життя.